Несвятк ові підсумки у професійного свята юристів

Сьогодні юридична громадськість країни відзначає професійне свято. Юристів ще називають «лікарями від безправ'я» — особливо в країні, де не лише добиватися своїх прав, а й знати їх було злочином. Не випадково в останні часи ця професія утримує гілку першості серед абітурієнтів.

Від юристів ще чекають допомоги окремій людині та змін у країні. Адже загальноприйнято, що саме від правників, які безпосередньо причетні до створення правил гри в державі, залежить, якою буде країна. Саме від них чекають рішучих кроків, недопущення повторення влади беззаконня. У своє професійне свято юристи підбивають підсумки роботи за рік. «День» звернувся до правників iз єдиним запитанням: «Які події у правовому житті країни за рік, що минає, ви б назвали найкращим професійним досягненням юристів чи відповідно професійним прорахунком?»

Анатолій ФАТЄЄВ, адвокат Печерської колегії адвокатів Києва:

— Торік не було жодних прогресивних досягнень. Оце й стало справжнім прорахунком юристів. Натомість у розбудові правової держави у країні править бал свавілля, бездуховність, беззаконня і правовий нігілізм. У таких умовах професійні досягнення неможливі. Тепер шукають не адвоката, а посередника, який міг би «вирішити» питання. На жаль, практика така, що хоч на твоєму боці й закон, все одно ти можеш програти справу. Наше «досягнення» — це програш.

Анатолій ДОВГЕРТ, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедрою міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Національного університету імені Тараса Шевченка:

— На мій погляд, працю правників України можна оцінювати тільки з точки зору суттєвих кроків щодо наближення до головної мети нашого суспільства — формування правової держави та громадянського суспільства в цілому. На цьому шляху торік значних кроків не зроблено. Суспільство перебуває в економічній, політичній та духовній комі. Відповідно, правова система не розвивається: ще й досі не проведені судова та адміністративна реформи, Конституція України не спирається на відповідну законодавчу базу, не прийняті новий Цивільний та Кримінальний кодекси тощо. Тим часом головними правовими подіями минулого року, які повинні суттєво вплинути на розбудову громадянського суспільства, я назвав би такі: це набрання чинності для України Угоди про партнерство між Україною та Європейським співтовариством і початок застосування в Україні практики Європейського суду з прав людини.

Галина ФРІЛАНД, радник голови Наглядової ради Української правничої фундації:

— Я не можу стверджувати, що в юридичному житті України сталася якась визначна подія. Про це можна було б говорити, якщо б Конституційний суд ухвалив рішення про неконституційність смертної кари або, скажімо, був прийнятий новий Цивільний кодекс, відбулася судово-правова реформа. Це були б події і в житті держави, і вагоме досягнення правників України. Поки що цього немає. Є оновлений закон про банкрутство, але цього не досить.

Василь СІРЕНКО, народний депутат України (фракція КПУ), голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики та судово-правової реформи:

— Найбільшим досягненням року, що минає, я назвав би прийняття закону про виконавче провадження — створення структури, що забезпечує, зокрема, і виконання судових рішень — верховенство правосуддя в країні. Серед безумовних професійних досягнень — прийняття у першому читанні Цивільного кодексу України. Серйозним прорахунком, наслідки якого ще на нас очікують, вважаю неприйняття закону про судоустрій. Уже вкотре відкладається щодо цього і проведення судово-правової реформи. На жаль, багато інтересів сходиться на тому, щоб зберегти існуючу — застарілу й розгромлену владою через безгрошів'я — судову систему, що не відповідає Конституції України. Досягнення юристів — їхня повсякденна копітка праця, а прорахунки — щоденні спостереження того, як не спрацьовують прийняті закони.