Незавидне везіння
26 січня в Києві завершився перший раунд переговорів із місією Міжнародного валютного фонду. Як і передбачав «День», остаточної відповіді на питання, чи буде продовжено кредитування України, уряд не отримав.
Керівник делегації МВФ М.Шадман-Валаві поквапився заспокоїти, що цей проміжний результат переговорів не означає припинення роботи місії МВФ в Україні. «Ми домовилися, що на декілька днів перериваємо цю дискусію, а потім відновимо її», — сказав він. Схоже, уряд вимушений задовольнятися малим. «Переговори пройшли успішно для України. На сьогодні я не бачу проблем і думаю, що можна сподіватися на позитивні рекомендації місії, які будуть представлені на раді директорів МВФ», — сказала начальник управління Кабінету Міністрів із питань зв’язків із міжнародними фінансовими організаціями Наталія Нестеренко.
Як передає агентство Українські новини з посиланням на інформоване джерело в уряді, наступного тижня представники України, зокрема голова Національного банку Віктор Ющенко, віце-прем’єр Сергій Тигипко і, можливо, прем’єр-міністр, проведуть зустрічі з представниками МВФ і Світового банку у Вашингтоні. Джерело уточнило, що метою візиту є остаточне обговорення підсумків виконання програми розширеного фінансування (EFF) за останні місяці, а також умов подальшого продовження програми. У разі позитивних рекомендацій місії наприкінці лютого рада директорів МВФ може ухвалити виділення траншів кредиту EFF за листопад, грудень і січень, тобто близько 230 млн. доларів.
Слід відзначити, що в цьому нескінченному переговорному процесі кредитора й позичальника мотиви поведінки позичальника (українського уряду й Нацбанку) зрозумілі краще, ніж позиція кредитора. Є така категорія позичальників, яким постійно не таланить, але вони примудряються щоразу переконати спонсора (не кредитора!) повірити їм востаннє й дати гроші. Дивовижно, але факт: п’ять років відсутності серйозних і, головне, «оплачених» економічних реформ усе ще не переконують місіонерів в ілюзорності запевнень «усе швидко, буквально за два тижні, виправити». А хіба можна ставитися з довірою до слів прем’єра, неначе уряд от-от «здійснить структурну реформу, зокрема й адміністративну», такі необхідні для продовження програми EFF. Іншими словами, зробить усе те, до чого раніше не було політичної волі (не тільки уряду, а й Президента й Верховної Ради).
Утім, є одна обставина, яка примушує МВФ робити саме так, як від нього чекають вітчизняні псевдореформатори. Було помічено, що Валютний фонд ніколи не робить нічого такого, що безпосередньо спровокувало б фінансовий колапс. Так, фонд може зволікати з рішенням, шантажуючи цим непослідовних політиків. Він може на чомусь наполягати, обіцяючи якісь компроміси. Та він ніколи не стане відкрито штовхати країну до фінансового хаосу. Інша річ, якщо такий хаос усе-таки настане (до речі, перший тест на стійкість уряд пройде, зважившись на «валютну відлигу», вже під тиском МВФ). Отоді західні партнери й виявлять усю твердість капіталістичного прагматизму.
Власне, у цій нехитрій тактиці вся нинішня стратегія політичної влади України: нам би ніч простояти, та день протриматися... А там, дивишся, усе й розсмокчеться...
Читайте продовження теми на сторінці "Економіка" (у статті «Пристрасті за валютою»).
