«Ніжний» вік
Незалежність подорослішала ще на рік. Дванадцять — магічне число, яке всюди (від казок до календарів) означає закінчення якогось одного циклу і початок іншого. Дванадцять років знадобиться нинішнім першокласникам, щоб отримати атестат зрілості. Проте нашій Незалежності до зрілості, мабуть, ще неблизько, — може йтися, швидше, про рубіж між дитинством та отроцтвом або, як сьогодні кажуть, «тінейджерством». На тлі серйозних зовнішньополітичних кроків, зроблених Україною впродовж останнього часу, її «ранньопідліткові» шукання у внутрішній політиці відчуваються ще гостріше...
Окремі особливості «перехідного віку» вже наявні: напередодні свята політичне життя, яке практично завмерло влітку, помітно пожвавилося і в недалекому майбутньому обіцяє бути доси ть бурхливим. Оскільки наступний, тринадцятий рік своєї незалежності Україна проживе під знаком президентських виборів, політичні заяви, які звучать цими днями, стосуються передусім цієї теми. Якщо констатацією нездатності опозиційної «четвірки» висунути зі своїх лав єдиного кандидата давно нікого не здивуєш, то підписання шісткою центристських політичних сил Міжпартійної угоди, без перебільшення, претендує на сенсацію. Аграрна, Народно-демократична і Соціал-демократична (об'єднана) партії, а також Партія промисловців і підприємців України, Партія регіонів та «Трудова Україна», згідно з договором, який підписали їхні лідери, зобов'язалися «зробити все необхідне» для реалізації проголошеної Президентом політичної реформи, висунути на виборах-2004 єдиного кандидата, провести єдину політику своїх фракцій у Верховній Раді, «взаємодіяти одне з одним для запобігання кризовим явищам» etc. Угода відкрита для підписання всіма партіями, які розділяють, як зазначено в її тексті, таке бачення демократичного розвитку України.
До речі, розкол «четвірки» закріплено, схоже, вже офіційно. В четвер у столиці відбувся установчий з'їзд Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка», — зі слів обраного головою ЗУЗЮ народного депутата, члена парламентської фракції «НУ» Юрія Єханурова, сам Віктор Андрійович просив прибрати з назви частину «За Ющенка!», проте більшість делегатів («прохання трудящих») із регіонів висловилися за те, щоб її залишити. Того самого дня (навряд чи це випадковий збіг) лідери КПУ і СПУ Петро Симоненко і Олександр Мороз заявили, що компроміс лівої опозиції з владою стосовно політреформи близький і можливий (докладніше про це — на стор. 2). І навіть змалювали журналістам перспективи: спочатку президента обирає лише на два роки, але народ, а потім — на п'ять років, але парламент... І це тоді, коли навіть найбільш «пропарламентські» вітчизняні політологи чудово усвідомлюють, що нашій Верховній Раді до такого рівня компетенції рости і рости ще не один рік...
Поштовх нинішнім дискусіям на тему політреформи було дано якраз рік тому — у зверненні глави держави до народу 24 серпня 2002 року. Більшість експертів упевнені, що й завтрашнє звернення Леоніда Кучми до співгромадян не обійдеться без резонансних заяв.
