Нова газова історія
Як відомо, в четвер «Нафтогаз України» й «Газпром» досягли домовленості з питання доставок природного газу. Багато західних аналітиків позитивно оцінили цю новину, назвавши її «очевидною перемогою Юлії Тимошенко». «Згідно з новою угодою торгівля газом між Росією, Україною та центрально-азійськими постачальниками газу, оборот якого складає багато мільярдів доларів, здійснюватиметься без участі сумнівних посередницьких компаній. Це очевидна перемога прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, яка надто негативно ставиться до посередників. Крім того, цього року ціна центрально- азійського газу залишиться на рівні 179,5 долара за 1000 кубометрів», — інформує «The Financial Times» (Велика Британія). Однак зарубіжні аналітики нагадують, що нинішній раунд переговорів — лише «незначний поєдинок перед справжньою битвою». «Справжня битва відбудеться тільки наприкінці 2008 року, коли почнеться торг по цінах на газ 2009 го», — цитує аналітикаІК «Велес капітал» В’ячеслава Зайцева латвійська газета Telegraf.
ВИСНОВОК: Врегулювання газового конфлікту продемонструвало, що за твердості позиції, послідовності роботи та професійності команди можна досягнути успіху з найбільш незручним партнером. Однак закріпити його можна лише за умови стійкої політичної ситуації. Подальшому розв’язанню «газового питання» була присвячена вчорашня спільна прес-конференція голови НАК «Нафтогаз України» Олега Дубини та прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
Угода між «Нафтогазом» і «Газпромом» набере чинності лише після затвердження цього документа Кабінетом Міністрів України. «Угода містить безпрецедентний пункт, згідно з яким вона набере чинності лише після затвердження урядом», — зауважив Олег Дубина. Юлія Тимошенко додала, що Кабмін розгляне цей документ на наступному засіданні в середу. «Після того, як уряд узгодить цей документ, ми направимо спеціальний лист до Російської Федерації, що ми приймаємо ці позиції. Якщо в уряду будуть якісь зауваження по документу, значить ці зауваження будуть направлені до «Газпрому» для того, щоб можна було їх урахувати», — сказала Ю. Тимошенко.
«Ми б хотіли, щоб прозорість у системі поставок газу, підписання угод в Україні стали реальністю», — додала прем’єр. «Із кризовою ситуацією, яка нам дісталася від попереднього уряду, і на колосальних корупційних моделях поставлено крапку. Ми починаємо абсолютно нову історію в забезпеченні України газом», — заявила Тимошенко.
На запитання, хто саме постачатиме газ на кордон України та Росії, Тимошенко відповіла: «Постачатиме газ російська сторона. Ми знаємо, що реально закуповує газ у середньоазійських країнах «Газпромекспорт». І ми вважаємо, що реально газ постачатиме «Газпромекспорт». «Які ще структури використовує Росія, щоб поставити газ на кордон з Україною, — це справа Росії», — додала Тимошенко.
Коментуючи зафіксоване в угоді право «Газпрому» продати в Україні не менш ніж 7,5 млрд. кубометрів, прем’єр зауважила, що це стосується лише 2008 року: «Тут очевидні речі: угоду укладено на один рік — і всі зобов’язання після того, як рік закінчиться, по ній закінчаться». Крім того, вона повідомила, що триватимуть переговори щодо підписання стратегічної угоди з «Газпромом» щодо поставок газу в Україну на кілька років.
Спрогнозувати можливий розвиток подій «День» попросив експертів.
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— Це — успіх. Але це ще не виграна війна. Фактично змінено традиційну структуру постачання газу до України. Ми дійсно маємо своєрідну нову газову сторінку і будемо сподіватися, що вона відрізнятиметься від попередньої транспарентністю для всіх газових учасників. Якщо ж говорити в цілому, то головна ідея співпраці у газовій та енергетичній сферах — стабільне забезпечення України енергоресурсами. Сьогодні ця ідея наражається на декілька ризиків, над якими уряду потрібно працювати. Перший ризик полягає у тому, що до кінця не врегульовані стосунки з «Газпромом». Відтак, у довгостроковій перспективі слід зрозуміти, що нормальне врегулювання можливе за умови переходу на реальну ринкову газову ціну. З іншого боку, країна повинна отримувати адекватну оплату послуг за транзит та використання своїх газосховищ.
Другий ризик у тому, що сьогодні у світі відбувається певна конкуренція за російський газ і нафту. Україні потрібно обирати не тільки російський, а й шукати інші шляхи газового забезпечення.
Третій ризик — ефективне використання енергоносіїв. Без радикальної модернізації вітчизняної виробничої бази досягнути реальної економії споживання газу буде важко.
Ми повинні знати чітко: скільки до нас заходить газу. Отже в технічному плані Україна повинна радикально поліпшити систему обліку газу, який заходить з Росії, і його використання. Далі — це питання енергоефективності й участі країни у проектах південно-європейської енергетичної політики.
Підвищення ціни газу нам не уникнути. Питання в іншому: за яких умов, за якою формулою і протягом якого часу це все відбуватиметься. Хочемо ми цього чи ні, але існують міжнародні ціни, і Україні важко опиратися світовій тенденції. В той же час, збільшення цін на енергоносії — інструмент примусу для підвищення енергоефективності.
Володимир САПРИКІН, директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова:
— Виходячи з отриманих широкою громадськістю документів, можна дійсно стверджувати, що на внутрішньому ринку газу не буде компанії «УкрГазЕнерго». Мені здається, що виключення посередників піде на користь обом країнам. У цьому аспекті Кабмін дійсно досяг своєї мети.
Вирішено тактичні питання, які дозволяють забезпечити країну на поточний рік газом. Однак, стратегічне питання — газ на 2009 рік — залишається. Сценарій спрогнозувати важко, але ще минулого року Дмитро Медведєв заявив, що «Газпром» та Туркменістан підписали додаток до контракту про перехід на ринкову ціну для туркменського газу. Саме з цього моменту урядовцям потрібно було готувати економіку до підвищення цін на газ. На жаль, цього не зробили. Тому завдання уряду — провести додаткові переговори з «Газпромом» як основним покупцем центрально-азійського газу, щоб з’ясувати, що ним пропонуватиметься на наступний рік і підписати довгостроковий пакет документів про газове ціноутворення, щонайменше на 25 років.
Сьогодні Україну ставлять перед фактом, що ціни у 2009 році будуть середньоєвропейські. Таку тенденцію не переборе ніяка політична воля. Існує небезпека, що окремі підприємства і навіть окремі підгалузі вимушені будуть закриватися. Головне для Кабміну — правильно перерозподілити цінове навантаження між населенням та між підприємствами.
Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, економіст:
— Якщо виходити з побутових позицій, то видається, що все нібито непогано, бо усувається посередник, який крав. Від радянської влади залишилася стійка нелюбов до посередників. Але багато з посередників виконують функцію доведення товару чи послуги від виробника до кінцевого споживача. Те, що Юлія Володимирівна робить наголос, що не буде посередників, не такий прямий доказ ефективності прийнятих рішень. Інша справа, що нові форми співпраці з росіянами будуть надзвичайно тісними, прямими. Україні буде простіше зрозуміти поведінку росіян і їх проблеми, а росіянам нас. Це справді непогано.
Наявність прямої співпраці між двома фактично монопольними державними структурами може принести позитивні моменти. І уряд повинен ними скористатися. Головна складова для успішного вирішення газових проблем — наявність державної стратегії економічного розвитку, де б зазначалися шляхи розв’язання газових питань.
Дмитро АНДРІЄВСЬКИЙ, депутат Київради:
— Я думаю, що називати газові домовленості чи перемогою, чи поразкою ще зарано. Ми побачимо, як працюватимуть досягнуті домовленості, але те, що сьогодні гострота питання знята — дуже позитивно. Питання з забезпечення балансу газу у країні доопрацьовується. Однак вже отриманий результат свідчить, що знайти спільну мову можливо і потрібно. Говорити про газову перемогу можна після підписання всіх домовленостей з російською стороною та наявності чіткого принципу формування цін. Моя думка, що газове майбутнє України — у ринкових цінах.
