Нова влада й нова опозиція:

Українське експертне середовище вчора активно коментувало попередні підсумки голосування. Як нещодавно пожартував директор Інституту глобальних стратегій Вадим КАРАСЬОВ , Новий рік ми зустрінемо зі старим Президентом, а Старий проводжатимемо з новим. Поствиборна Україна прагне еволюційних змін, не пов’язаних із соціальними потрясіннями, громадяни входять в новий, 2005, рік із серйозними очікуваннями щодо виконання зобов’язань, узятих на себе майбутнім президентом. У наступні кілька тижнів ми, вважають аналітики, станемо свідками зміни формату владних відносин та оформлення нових правил політичної гри, переконфігурацій у парламенті, перетікання політичних еліт із одних таборів до інших, і навпаки. Та й сама політична реальність сьогодні набуває нових ознак та характеристик. Не слід забувати, що в ході третього туру виборів президента розпочалася підготовка до парламентських виборів 2006 року. Чи стануть вони кінцем старої політичної епохи і початком входження держави в нову політичну еру із зовсім іншими завданнями та викликами? Усе залежатиме від наступних кроків переможців i переможених, зокрема й назустріч один одному. Думки експертів із цього приводу неоднозначні.

Перебіг голосування, окрім всього іншого, дав змогу оцінити ступінь впливу на третій тур виборів й останнього рішення Конституційного Суду. З юридичної точки зору воно є цілком справедливим — цього не заперечують й головні юристи команд Ющенка та Януковича. Але в політичному розрізі ставить під сумнів можливість майбутніх домовленостей між новим президентом та новою опозицією. На думку голови правління Центру політичних та прикладних досліджень «Пента» Володимира ФЕСЕНКА , рішення КС якісно не змінило хід виборчого процесу і не вплинуло на політичні вподобання громадян. Політолог переконаний: стара влада сподівалась, що КС прийме рішення після виборів, і тоді від нього можна було б відштовхуватись у подальшому оскаржені результатів третього туру. Директор Агенства моделювання ситуацій Віталій БАЛА наголошує на тому, що рішення щодо подання до КС було несвоєчасним, не зовсім обдуманим і потребувало значного доопрацювання. Те, що подання до КС й справді виявилось поспішним, засвідчує й той факт, що ефект від рішення КС виявився близьким до нульового. А команда Ющенка, навпаки, отримала своєрідний політичний «casus belli», тобто привід для оголошення «війни» та розриву всіх попередніх домовленостей із колишньою владою, яка проголосувала за нову редакцію закону про вибори в «пакеті», а потім поставила під сумнів те, за що сама голосувала. Тим часом привид ревізії політреформи починає блукати коридорами Верховної Ради.

Що стосується взаємин переможців та переможених, то на них вплине, на думку експертів, зокрема, політична реформи, збереження якої в нинішньому вигляді для одних сил є стартовим майданчиком для політичного реваншу, а для інших — гальмівною рідиною в процесі закріплення остаточної перемоги. Чи буде «переможець правий, а той, хто програв, просто жити», як співається в пісні Валерія Меладзе, залежатиме в першу чергу від позиції та політичної волі президента Ющенка. Директор центру соціальних досліджень «Софія» Андрій ЄРМОЛАЄВ говорить про два можливi сценарії розвитку цього процесу. Еволюційний сценарій передбачає можливість паритетного діалогу з різними елітами. Якщо не буде зірвано політичну реформу, то можна очікувати презентації інтересів індустріальної еліти в новому парламенті. А також формування регіональних команд, які зможуть не лише зберігати певні правила гри у своїх регіонiв, але й конвертувати їх у інтереси в центрі.

Якщо їх інтереси збігатимуться з інтересами лише Януковича, то їм складно буде вписатися в систему нової влади. Іншими словами, за такого сценарію Віктор Ющенко та його команда намагатиметься знайти точки порозуміння з регіональною елітою Сходу, сісти за круглий стіл і виробити нові правила відносин між Києвом та Донецьком, а також шукати нових союзників, зокрема й у середовищі колишніх та нинішніх прибічників Віктора Януковича. З тим, що такі союзи можливі, і що регіональна політична еліта та окремі її представники готові співпрацювати з новою владою, погоджується і Володимир ФЕСЕНКО . На його думку, в кожній області ситуація щодо відданості еліт Януковичу різна, і вона не є ідентичною ситуації в Донецьку. Наприклад, в Харкові вже сьогодні спостерігається зміна поведінки бюрократії, і це поле для пошуку компромісу між новим президентом та старою бюрократією. Очевидно, що схожі тенденції спостерігатимуться й у Луганській та Донецькій областях. Отже, Янукович ризикує втратити монополію на бренд регіонального лідера та виразника інтересів всього індустріального Сходу, залишившись при цьому винятково донецьким лідером. Таку гіпотезу підтверджує головний редактор журналу «Політична думка» Володимир ПОЛОХАЛО , наголошуючи на тому, що Янукович сьогодні зупинився власне там, звідки стартував — у межах свого регіону. Політолог вважає, що Віктор Ющенко в трьох турах довів своє право вважатись загальнонаціональним лідером. У свою чергу Янукович продемонстрував свою непослідовність, поданням до КС розв’язавши руки команді Ющенка щодо перегляду пакетної угоди та ревізії політреформи. На думку політолога, у випадку збереження старої пакетної угоди вибори президента за їх символічним та політичним значенням можна вважати лише проміжним етапом перед парламентськими виборами в березні 2006 року. Саме вибори-2004 тоді стануть завершенням виборчого циклу й так званою «критичною точкою». Володимир Полохало переконаний, що у Віктора Ющенка є всі підстави переглянути результати пакетного голосування. У свою чергу Андрій ЄРМОЛАЄВ вважає, що агресивна політика за принципом «нульового» варіанту, коли переможець отримує все, лише нашкодить Віктору Ющенку. Такий розвиток подій експерт називає кризовим. У випадку, коли команда Ющенка намагатиметься якнайповніше реалізувати свою перевагу (впливаючи на регіональну політику шляхом зміни людей на відповідальних посадах, створення уряду на рік, проведення економічних розслідувань, політики політичного реваншу тощо), такі дії поставлять під сумнів легітимність нової влади в першу чергу в східних регіонах. Це може проявитися у можливому формуванні нових опозицій, навіть не пов’язаних із Віктором Януковичем, а також у реанімації федералізму та реваншистських настроїв.

Справді, значна кількість прихильників Віктора Януковича на сході України сьогодні, по-перше, знаходяться в стані розчарування та образи, а по-друге, очікують кроків назустріч зі сторони нового президента. І саме від того, чи зможе Віктор Ющенко розпочати діалог із цим регіоном, залежатиме подальша стабілізація ситуації в державі. Більше того, на думку Вадима КАРАСЬОВА , деякі регіональні еліти в східних регіонах не стільки підтримали Януковича, скільки не підтримали Ющенка. А це означає, що у Ющенка немає достатніх ресурсів, аби його перемога вважалась легітимною в східних регіонах. Саме тому, як вважає політолог, команді Ющенка слід вести роботу щодо створення нових політичних союзів, — чому й виникає питання щодо долі політреформи. Експерт вважає, що новий президент повинен висунути власний проект політреформи, оскільки «помаранчева революція» творилась не для того, щоб під стару систему прийшли нові люди. Тому Ющенко повинен вибудовувати нову політичну систему — на основі формування широких політичних коаліцій та союзів під реалізацію цього проекту. Опонентом агресивної політики майбутнього президента виступає директор Школи політичної аналітики НаУКМА Олексій ГАРАНЬ , на думку якого для Ющенка головне — не відкинути тих, хто продемонстрував готовність відійти від провладного табору і приєднатися до нового союзу.

Післявиборчий період також дасть змогу, переконані експерти, на тлі «дуалізму» Віктора Ющенка та Віктора Януковича заявити про себе новим лідерам, що претендуватимуть на статус загальнонаціональних або регіональних. Проте жодна з політичних партій чи блоків самостійно не здатна ефективно впливати на прийняття важливих політичних рішень, і саме це є запорукою того, що політичні сили в більшості випадків прагнутимуть знайти компроміс. А практика наявності та взаємодії влади та опозиції, пропорційні вибори та коаліційний принцип призначення уряду стануть тим фундаментом, на основі якого кожен українець зможе з упевненістю заявити світові, що він живе в демократичні державі.