Новий розділ у взаєминах НАТО і Росії
Коли всього рік тому я вперше виступав із публічною промовою як Генеральний секретар НАТО, зосередився на взаєминах НАТО та Росії, оскільки вважаю їх вирішальними для світової, не лише європейської, безпеки. Тоді я зауважував, що ці взаємини необхідно терміново поліпшити і що НАТО та Росія мають почати новий розділ у своїх взаєминах. Тому я зробив кілька конкретних пропозицій, аби закласти фундамент для набагато продуктивніших майбутніх взаємин. Минув рік: чого ж ми досягли?
Ми в першу чергу поглибили наше практичне співробітництво у низці сфер:
— Боротьба із тероризмом. Оскільки тероризм є міжнародним злом, ми можемо перемогти його лише працюючи спільно. Країни НАТО та Росія домовилися про спільну оцінку терористичних загроз і вже досягли значного успіху в кількох конкретних проектах. Ми ведемо спільну роботу, наприклад, із запобігання терактам у громадському транспорті і в місцях великого скупчення людей. У рамках спільної програми під назвою STANDEX (превентивне виявлення вибухових речовин) ми об’єднали зусилля провідних дослідницьких інститутів і лабораторій країн НАТО та Росії з метою включення різних технологій в єдину систему виявлення вибухових речовин і розпізнавання потенційних терористів.
— Запобігання розповсюдженню ядерної зброї. Розповсюдження ядерної зброї та балістичних ракет є найважливішою проблемою для міжнародного співтовариства в цілому і є серйозною та зростаючою загрозою для країн НАТО й для Російської Федерації. Експерти з НАТО та Росії кілька разів зустрічалися для обговорення того, як їхні країни можуть краще впоратися з цією загрозою разом, і тепер Робоча група з контролю над озброєннями, роззброєнням і запобіганням розповсюдженню ядерної зброї розвиває це співробітництво.
— Стабілізація ситуації в Афганістані. Зацікавленість Росії у стабільному Афганістані не менша, ніж відповідна зацікавленість країн НАТО. Навесні 2010 року перші вантажні контейнери досягли очолюваних НАТО Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF) через територію Росії, що ознаменувало відкриття важливого додаткового шляху сполучення. В рамках спільного проекту НАТО та Росії із проведення навчання в боротьбі з незаконним обігом наркотиків персоналу з Афганістану та Центральної Азії уже з’явилося понад 1 300 випускників, багато хто з яких уже застосовував свої нові навички для перехоплення великих партій героїну в регіоні. І дослухаючись до пропозицій, зроблених мною в грудні минулого року в Москві, російське керівництво розглядає можливість надання додаткових вертольотів і навчання афганській національній армії.
Окрім розвитку практичного співробітництва, ми впродовж минулого року вдихнули нове життя в Раду НАТО та Росії, а також розширили й поглибили наш діалог. Ми ведемо відкриті, чесні й конструктивні дискусії із широкого діапазону проблем безпеки Росії та інших країн, а також щодо пропозицій із їхнього вирішення. Попри те, що ці дискусії не привели до нашої повної згоди щодо всіх питань, вони, безумовно, допомагають підвищити міру взаємної довіри, що, поза сумнівом, буде корисним для нашого подальшого співробітництва.
Те ж саме можна сказати й щодо нашої спільної роботи над вирішенням загальних проблем безпеки, що проходить надзвичайно ефективно. Досягнуті угоди з п’яти проблем, які вимагають поглиблення співробітництва: тероризм, Афганістан, піратство, розповсюдження зброї масового знищення, а також природні й техногенні катастрофи. Ми вже обговорюємо деталі відповідних практичних проектів, що реалізовуватимуться спільно.
Взаємини НАТО та Росії успішно розвиваються і в інших сферах. НАТО поводиться абсолютно відкрито з Росією у питанні розробки своєї нової стратегічної концепції, що, я сподіваюся, спонукає наших російських партнерів поводитися настільки ж відкрито при розробці своїх власних стратегічних документів. НАТО також узяло на себе ініціативу з виходу з тупикової ситуації, що склалася довкола Договору про скорочення звичайних озброєнь в Європі, який покликаний посилити контроль над звичайними озброєннями і підвищити прозорість у питаннях таких озброєнь.
Усі ці досягнення свідчать про те, що у взаєминах НАТО та Росії справді розпочався новий розділ. Але, незважаючи на мій оптимізм стосовно майбутнього наших взаємин, я бачу й труднощі, що залишаються. Країни НАТО, як і раніше, занепокоєні ситуацією в Грузії, де в нас із Росією існують фундаментальні розходження в підході до принципових питань. Росію також непокоять деякі питання: наприклад, політика «відкритих дверей» НАТО. Я вважаю ці побоювання зайвими, оскільки розширення НАТО підвищило безпеку і стабільність для Росії.
Попри ці існуючі розбіжності, нам повинно вистачити довіри один до одного для розробки масштабних планів дій у майбутньому. Одним із наших пріоритетів має стати розвиток оперативної взаємодії. У 90-х рр. ми вели досить успішну спільну роботу зі стабілізації ситуації на Балканах. Мені б хотілося побачити більше спільних миротворчих операцій, і не лише на землі, але й на морі: зокрема, розвиток співробітництва в боротьбі з піратством в Аденській затоці. До того ж, нашу оперативну взаємодію в Афганістані можна підсилити. Допомога Росії афганській національній армії може значно підвищити можливості афганців у забезпеченні своєї власної безпеки, що на користь усіх нас.
Але я бачу найбільший потенціал розвитку взаємин НАТО та Росії у сфері протиракетної оборони. Раніше цього року у світлі зростання загрози розповсюдження ядерної зброї та балістичних ракет я запропонував створити єдиний «захисний купол» від Ванкувера до Владивостока. Сподіваюся, що найближчими місяцями й роками нам вистачить політичної волі втілити цю ідею в життя, тим більше що подібна можливість підкріплюється існуючим співробітництвом між НАТО та Росією у сфері протиракетної оборони.
Здорові взаємини між НАТО та Росією мають дуже важливе значення для нашої спільної безпеки. Тепер, коли для цього створене тверде підѓрунтя, ми можемо разом з упевненістю дивитися в майбутнє і будувати амбітні плани. Я зроблю все від мене залежне для забезпечення реалізації величезного потенціалу взаємин НАТО та Росії і розраховую на підтримку всіх членів Ради НАТО і Росії у досягненні цієї мети.
ДО РЕЧІ
Приймаючи в своїй підмосковній резиденції Горки західних експертів — учасників міжнародної конференції, що щорік проводиться в Мюнхені, з безпеки, президент РФ Дмитро Медведєв заявив, що росіянам необхідно долати помилкове уявлення про агресивність НАТО, а європейцям і американцям — про неможливість демократії в Росії. У частини російських громадян «є відчуття, що НАТО — це якась агресивна складова по відношенню до Росії. І, напевно, багато в чому це помилка. Але вочевидь і те, що частенько Росія сприймається частиною західного світу, звичайними людьми як країна, де ніколи не може бути демократії, керівництво якої завжди схильне до авторитарних принципів, і яка не хоче розвиватися спільно з іншим світом», — сказав він. Як приклад успішного подолання історичних стереотипів Медведєв вказав на нинішні російсько-польські відносини.
Андерс Фог РАСМУССЕН - Генеральний секретар НАТО
