Новий сенс СНД
Учора завершився дводенний саміт СНД в Астані. Визначальною його рисою стала тема боротьби з тероризмом. Визначальною подією — зміна головування в Раді керівників СНД. Або, якщо бути точнішими, відбулося повернення до «стану справ» півторарічної давнини, коли в керівних органах СНД провідну роль відігравала Росія.
«Ми ще скажемо добрі слова на адресу Леоніда Даниловича Кучми. Я відразу хотів би відзначити, що під час його головування була створена відповідна обстановка, яка сприяла ефективній роботі, й сама робота просувалася достатньо ефективно. У цьому виявився і досвід Кучми, який займається державною діяльністю давно і робить це на найвищому рівні», — заявив учора Володимир Путін у своєму виступі. Саме до нього й «повернулося» офіційне право бути першим у Раді СНД. Судячи з усього, корекція як внутрішньо-, так і зовнішньополітичних пріоритетів Росії після низки кривавих терактів вимагала відповідного розуміння і адекватної реакції від колег по СНД. Проект «цивілізованого розлучення» радянських республік, який Україна досі розглядала здебільшого в економічному контексті, з огляду на останні заяви і події набирає дедалі більше безпекових обрисів. Не економіка сьогодні є вирішальним фактором існування СНД, а боротьба з тероризмом. До речі, обрання Леоніда Кучми на почесну посаду в головному органі СНД у січні 2003 року пояснювалося необхідністю активізації економічних зв’язків на пострадянському просторі.
Часи змінилися, змінилися пріоритети... Тим більше, що Україна «перебрала» з невеличким надлишком своє формальне перебування на лідируючих позиціях в СНД. (Згідно зі статутними правилами, головування в цій організації обмежується одним роком.) Задля справедливості можна нагади, що в якійсь мірі Україні пощастило більше, аніж іншим державам, оскільки жоден інший лідер «есендівських» держав не удостоївся честі потримати «головуючу» булаву. Iнакше кажучи, вчора Росія повернула собі те, що їй належало згідно з неписаними правилами... Що принесло Україні головування в СНД? Час покаже. Що принесло українське головування Росії? Ніхто не сумнівався, що пропозиція Володимира Путіна про призначення українського глави держави керівником Ради СНД мало тактичний характер. Мета російського ходу фактично виправдалася — Кремлю вдалося максимально можливо втягнути Україну до орбіти власних геостратегічних інтересів. Насамперед було створено Єдиний економічний простір. Ідейним натхненником нового інтеграційного формування на пострадянському просторі виступила саме Росія, хоча місія оголошення про створення «економічної четвірки» випала Україні. Якщо ще донедавна як аргумент віртуального існування СНД називалося існування двох конкуруючих субрегіональних об’єднань — ГУУАМ та ЄврАзЕС, то сьогодні як мінімум про перше говорять дедалі рідше. Проблема «гууамівської» нежиттєздатності актуалізувалася особливо зі створенням ЄЕП. Оцінки експертів, мовляв, головування України в СНД було покликане компенсувати іміджеві втрати після «касетно- кольчужних» скандалів, не виглядають переконливими. Заліковування «скандальних ран» відбулося, швидше, завдяки зусиллям українського істеблішменту на американському напрямі (зокрема, залучення України до стабілізаційних сил в Іраку).
Вочевидь, сьогодні головування України в СНД виглядало б не зовсім природно. Як показав останній саміт, економічні питання можна цілком вирішувати за рамками «повноформатних» зустрічей. Зрештою, історія Співдружності пам’ятає небагато випадків, коли на саміти приїжджали усі 12 президентів. А ті, які зголошувалися на «есендешний» візит, то здебільшого віддавали перевагу двосторонньому (рідше — три- чотиристоронньому) спілкуванню. Такі зустрічі для колег- президентів завжди становили більший інтерес і мали більшу результативність, аніж масові зібрання, за підсумками яких керівникам держав доводилося ледь не виправдовуватися перед журналістами, котрі надокучали почасти одним і тим самим запитанням — як довго ще протягне Співдружність? Визначальною особливістю останньої зустрічі президентів СНД якраз і було те, що напередодні відбувся саміт лідерів ЄЕП. Саме на ньому й порушувалися питання економічного плану. Саміт Співдружності, навпаки, проходив під знаком безпеки — а саме, боротьби з тероризмом. Експерти-оптимісти у зв’язку з цим заговорили про переродження СНД. Реалісти вважають, що поява нового чинника спроможна хіба що «освіжити» існування організації, роль якої на сьогодні залишається невизначеною.
Для Росії підтримка колег по простору особливо важлива у зв’язку з останніми подіями як усередині країни, так і на міжнародній арені (навіть важливіше останнє). Сполучені Штати та Євросоюз хоча й виявили безмежну солідарність з Росією у боротьбі з тероризмом, однак паралельно поставили чимало запитань і почали давати занадто багато порад. Чого вартує лише остання дипломатична перепалка між Росією і США з приводу проголошеного Володимиром Путіним адміністративного реформування. Нагадаємо, держсекретар США Колін Пауелл цими днями заявив, що боротьба з тероризмом не може вестися «на шкоду демократичним реформам». Чи не є останній саміт СНД легітимацією політики Путіна?..
