Ну, з ребрендингом!

У країні подолано кризу, настала повна стабільність, ВВП зростає як на дріжджах, — постійно твердять спікер Олександр Мороз і прем’єр Віктор Янукович. А якщо немає кризи, значить, і «антикризова коаліція» не потрібна. Учора вранці коаліцію перейменували. Тепер провладна більшість називається «коаліцією національної єдності». У маркетингу це називається ребрендинг, коли компанія намагається розширити свою цільову аудиторію або вийти на нові ринки і для цього змінює назву.

«Вихід на нові ринки», варто зазначити, проходить успішно. Лави перебіжчиків повільно, але впевнено поповнюються: вчора до коаліції приєдналися шість народних депутатів із фракцій «Наша Україна» і п’ять із БЮТ. Тож тепер коаліція нараховує 260 народних депутатів. Щоправда, для конституційної більшості потрібно ще 40, і роздобути їх буде не так уже й просто. Але прем’єр налаштований оптимістично: в четвер увечері на телеканалі «Інтер» він висловив припущення, що конституційна більшість у парламенті вже є, «хоча вона ще не оформилася». А на вчорашній прес-конференції Віктор Янукович зазначив, що депутат може вступити в коаліцію на індивідуальній основі. «Це європейська практика, а в європейській практиці не працює імперативний мандат», — пояснив Янукович.

Очевидно, весна і політичні успіхи вчора вплинули на прем’єра: він багато всміхався, був у піднесеному настрої, відверто, із задоволенням відповідав на запитання журналістів і навіть запросив лімітовану кількість представників ЗМІ до себе додому на чай. Навіть запитання про Луценка не зіпсувало йому настрою. «Я ставлюся до «Народної самооборони» як до авантюристичної організації, яка небезпечно грає», — зауважив він. Мовляв, у країні спостерігається «спокійний настрій» та економічне зростання. «Це потрібно зараз — походи? А якщо хтось у ході їх використає зброю, скажіть, будь ласка? Усе це можливо».

Проте якщо коаліція буде і надалі такими темпами розширятися, то дійсно жодні «Марші справедливості» вже не знадобляться.

Ми запитали експертів «Дня»: чи зможе Віктор Янукович отримати 300 голосів і навіщо йому конституційна більшість?

Кость БОНДАРЕНКО , політолог:

— Будь-яка політична сила прагне до того, щоб отримати більшість. А якщо створюється коаліція в будь-якому парламенті, то вона прагне отримати конституційну більшість. І не тому, що є якийсь план, а на всяк випадок. Може, цей план виникне, може, умовно кажучи, Президент захоче ветувати якісь закони, і, відповідно, необхідна буде конституційна більшість, щоб подолати це вето.

Плюс до всього — наявність у Верховній Раді конституційної більшості дозволяє провести будь-який закон в обхід Президента і фактично нівелює президентську владу. Створення конституційної більшості ставить крапку в протистоянні між Секретаріатом Президента і Кабінетом Міністрів. Але річ у тому, що ці всі заяви народних депутатів з більшості про те, що конституційну більшість от-от буде створено, мені нагадують заклинання або такий собі автотренінг: я сильний, я дуже сильний, я сміливий, я нічого не боюся і так далі. У цьому випадку, гадаю, ще дуже багато необхідно зробити, щоб ця конституційна більшість з’явилася. На сьогодні ресурс більшості коаліції національної єдності становить 260 депутатів. 40 депутатів — це не так мало, їх необхідно знайти. Поки що, наскільки я знаю, переговорний процес триває, але чи завершиться він успіхом, складно сказати.

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Перший, хто не зацікавлений у цих зборах 300 «спартанців» у Верховній Раді, — це безпосередньо Партія регіонів, тому що з цієї хвилини їй доведеться відповідати перед Москвою, перед Заходом за будь-які рухи Верховної Ради, і вона втрачає простір для маневру. Єдиний, хто зацікавлений у створенні такого роду керованої механічної більшості, — це Мороз, тому що таким чином різко збільшується роль парламенту та його особиста роль. Це буде така епітафія політична на політичній кар’єрі Мороза: я зібрав 300 голосів у 2007 році.

Але повторюю, Партія регіонів перша постраждає, тому що, маючи 300 голосів, вона відчує колосальний тиск, по-перше, від свого керівництва — великих олігархів, по-друге, від Москви і, по-третє, від Заходу. Вона втрачає можливість маневру. Досi пір Партія регіонів завжди може хитати головою: ми не можемо ухвалити таке рішення, припустімо, щодо ЄЕП, тому що є націонал-демократи. І навпаки, націонал-демократи можуть говорити: ми не можемо нічого зробити, тому що є Партія регіонів. Це класичний уже 15-річний спосіб участі в зовнішній політиці наших українських політиків. А якщо сформуються ці 300 осіб, то потрібно в травні приймати рішення про включення України до ЄЕП, у червні — про зміну державної мови, гімну, кордонів та інше. Ніхто на це не зважиться, а просто сидіти з конституційними повноваженнями і грати свою гру ніхто Януковичу не дозволить.

Тому вважаю, буквально тижня через два всі політичні сили зрозуміють, що краще мати трохи не до кінця сформовану конституційну більшість. Тобто пікантність ситуації полягатиме в тому, що 300 голосів самій Партії регіонів не потрібні для того, щоб зберегти політичний маневр, це потрібно лише одній людині, яка хоче скористатися цим кілька разів — Морозу.

І ще. Коли відсутні змістовні баталії між політичними силами, коли в основних політичних угруповань, які контролюють країну, немає проекту для країни, немає програми, то в основному весь запал, увесь ентузіазм витрачається на театралізацію політики, на драматизацію. Тобто це багатосерійний серіал. Коли не вирішуються вагомі питання, то увага приділяється вторинним і формальним проблемам. От у цьому випадку: давайте перейменуємо або збільшимо цей склад. А що це дасть? Ось подивіться, вони дійдуть десь до 275 і навіть 280, але на цьому процес зупиниться.

Що стосується перейменування в коаліцію національної єдності, то це дуже приємно, тому що тепер навіть формально Партії регіонів доведеться говорити про єдність, що загалом-то для них неприродно. Вони завжди працювали на розколах, вони завжди працювали на протиставленні, на випинанні якихось окремих регіональних конфліктних тем і на цьому вигравали. А от поява терміну «національна єдність», попри всю його невинність, примусить їх час від часу, хоча б іноді голосувати так, як загальнонаціональна політична сила. Тож немає добра без лиха. Це добре.