«Обiйнятися» та домовитися

У свій перший після канікул повноцінний робочий день Верховна Рада, всупереч деяким прогнозам, функціонувала в нормальному, мирному режимі. Виступи керівників депутатських груп і фракцій не містили сенсацій або гучних обвинувачень, а лідер «Нашої України» можливістю звернутися до колег і співгромадян із парламентської трибуни й зовсім не скористався. Замість Віктора Ющенка слово від «НУ» мав Віктор Пинзеник, який укотре застеріг від спроб сфальсифікувати результати жовтневих виборів, запевняючи, що «кожен голос буде підрахований і перевірений екзит-полом».

А лідери парламентської більшості своє право на спічі делегували координатору ПБ Степану Гавришу, чию появу на трибуні зустріли несхвальним гудінням і навіть свистом. Проте пан Гавриш виступив у ролі миротворця: він закликав усіх присутніх відмовитися від використання радівської трибуни як інструмента передвиборних технологій. «Ми звертаємося до тих, хто вже запланував скандали та провокації, — не перетворювати парламент на політичний трибунал, бо диявол не спить і чекає нашого розбрату», — заявив він. Було запропоновано також задокументувати готовність до вияву благородства у відповідній угоді.

Але чи знайде ця ініціатива підтримку та розуміння в лавах усього депутатського корпусу? Експерти нагадують, що на початку літа спікер пропонував кандидатам на посаду президента підписати своєрідний «пакт про ненапад», але учасники кампанії його заклик проігнорували. Аналогії напрошуються самі собою, тому й виникають сумніви в успіху спроби укласти подібний договір, хай і в межах парламенту. З іншого боку, «якщо так міркувати, — каже лідер фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук, — то до чого тоді всі спроби знайти компроміс, досягнути консолідації?» «Хоч хто б переміг, парламентська демократія повинна зберегти можливість завтра подивитися одне одному в очі та потиснути руку», — зазначається в запропонованому депутатам тексті звернення.

Однією зі складових цієї демократії є непередбачуваність підсумків народного волевиявлення: менше ніж за два місяці до виборів в Україні невідоме ім’я переможця. Спілкуючись із журналістами в парламентських кулуарах, головний ендепіст Валерій Пустовойтенко порівняв нинішню кампанію з 1994 роком. «Тоді також було два основні кандидати, а електоральні симпатії рівномірно розподілилися за географічним принципом. У 1994-му, як і в 2004-му, вирішальне слово скажуть центральні області». В. Пустовойтенко, як і начштабу В. Януковича Сергій Тігіпко, також вважає, що у вересні рейтинги Януковича та Ющенка зрівняються. «І взагалі, це не головне. Навіть результат першого туру ще ні про що не свідчить. Пригадайте, 10 років тому в першому турі переміг Кравчук, крім того, в Кучми рейтинг був нижчий». Проте навіть імовірне скорочення розриву, якщо воно, звісно, станеться, навряд чи, на думку Пустовойтенка, примусить Віктора Ющенка замислитися про необхідність підтримки, хоч би часткової, конституційної реформи. «Розуміючи, що програє, він, звичайно, може підтримати зміни, ніби «на зло» фавориту перегонів, урізуючи його майбутні повноваження. Проте жоден кандидат до кінця не повірить у власне фіаско, поки це не підтвердить Центрвиборчком», — резюмував свій політпрогноз Пустовойтенко.