Олімпійський "мозок" спрацював у Києві безвідмовно
Відкриваючи нову рубрику, ми віддали в травні перевагу проведеному в Києві ІІ Міжнародному науковому конгресові "Сучасний олімпійський спорт".
Конгрес зібрав близько 650 учасників із 70 країн світу. Серед "стовпів" цієї галузі знань ми побачили представника Міжнародної ради спортивної науки і фізичного виховання Тадеуша Бобера (Польща), члена медичної комісії МОК професора Антоніо Дал Монте (Італія) та багатьох інших учених зі світовим авторитетом. До речі, до цієї події було приурочено нагородження пана Монте званням почесного професора Українського державного університету фізичного виховання і спорту. Квіти йому вручила заслужений майстер спорту, олімпійська чемпіонка Атланти-96 зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва. Це було тим паче доречним, що саме наш профільний університет приймав такий серйозний форум і витримав державну марку.
Своїми думками ділиться з кореспондентом "Дня" голова наукового комітету конгресу, проректор УДУФС професор Віктор Болобан:
- Не лише нас торкалася відповідальність за успіх цього зібрання. Ніколи вчені майже десяти різних напрямків не збиралися разом, щоб глобально обсудити проблеми спорту. Те, що були присутні у президії Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, віце-прем'єр-міністр Іван Курас, голова Комісії ВР з питань молоді, спорту і туризму Олександр Яковенко, свідчило про важливість і престижність для України цього конгресу, про всіляку його підтримку з боку уряду. Хочу наголосити, - веде далі Віктор Болобан, - що більшість наукових доповідей мали прикладний характер. Фахівці змогли оцінити той великий крок, який зробили їхні колеги в сучасних технологіях, - включаючи біологічні основи спорту вищих досягнень, - у вдосконаленні управління фізичною культурою, в системі олімпійської освіти тощо. Особисто я дуже радий взаємодії Оргкомітету з провідними вченими: в 90 випадках зі 100 ми отримали згоду на участь та головування в секціях конгресу. Конгрес був своєрідним науковим підсумком Атланти-96, але багато дав і Сіднею-2000 в плані науково-методичного забезпечення. Приємним було і "сусідство" культурних заходів: під час конгресу проходили виставки спортивної книжки, творів живопису, скульптури, вернісаж спортивних колекціонерів...
На закінчення одне редакційне зауваження щодо розмов у кулуарах про значні капіталовкладення на модернізацію корпусів вузу, "вибиті під конгрес". Але, пробачте, невже Монреалю після Олімпіади-76 чи Сеулу-88 не залишилися всі суперсучасні новобудови? Це нормальне явище в практиці великого спорту, тим паче Києву важко рівнятися за бюджетним кошиком з отими мегаполісами. І не забуваймо, що на ниві теоретичної та прикладної науки Україна спортивна на рівних розмовляє зі світовою спільнотою. А в таких аспектах, як спортивна орієнтація та відбір у структурі багаторічної підготовки майстрів екстра-класу, як дослідження засад і розвитку олімпійського спорту, Україна пішла набагато далі, на рубіж розробок універсальних підручників та посібників, схвалених МОК. Тож хіба не має права подібний науковий центр дещо поліпшити лабораторну та видавничу базу, гідну своєї ваги в суспільстві?
