«ОТЧИЙ ДIМ»
Центр iснує два роки. Його побудовано як макет великої родини, що складається iз семи сімей. У кожній сім’ї вихователь виконує роль матері або батька, в залежності від статі. Всі діти перебувають тут з своєї власної волі і відчувають себе справжніми господарями цієї оселі.
Автором і найголовнішим реалізатором ідеї став дитячий лікар (він же акушер-гінеколог) Роман Корнійко. Роман Іванович розповiдає: «Потрібна модель, щоб наші діти в майбутньому змогли створити сім’ю не в тому вигляді, в якому її бачили, а цілком нормальну. Неофіційне опікунство над центром взяли наші друзі з Києва, міста Вишневе. Вони беруть регулярно наших дітей в свої сім’ї на вихідні. Одна сім’я бере одну дитину — пожити у вихідні проблемами цієї сім’ї, подихати родинним життям, вiдчути себе повноправним її членом. Це дає можливість побачити справжню сім’ю «в дії», відчути складність сімейних стосунків і побачити шляхи розв’язання проблем. Наші діти опікуються старими одинокими людьми села Петрівське. Носять обіди, допомагають прибирати в хаті, поратись на городі. Так вони виростають у власних очах, змінюють самооцінку. Раніше ж вони нікому не були потрібні, на вулиці через них просто переступали, а тепер починають розуміти, що сім’я — оазис у цьому проблематичному світі. Ми прищеплюємо дітям загальнохристиянські принципи життя, які дуже потрібні сьогодні нашому суспільству. Це любов, прощення, віра в майбутнє. Ми не прибічники позбавлення батьківських прав, не настроюємо дітей проти батьків. Працюємо з батьками, щоб допомогти їм повернутися до нормального способу життя і щоб дитина могла повернутися в сім’ю. Привчаємо дітей любити своїх батьків, не залежно від того, які вони, щотижня возимо провідувати їх».
Діти вчаться в загальноосвітній сільській школі, а якщо відставання від однолітків в навчанні значне (зустрічаються діти шкільного віку, які жодного дня не ходили раніше до школи) — наздоганяють екстернатом у школі №2 міста Вишневе. Директор Петрівської школи Богдан Демків відмічає, що діти з «Отчого дому» залюбки навчаються, дуже слухняні та по-людськи намагаються розв’язувати конфлікти. Як правило, за рік навчання вони вирівнюються, але адаптовувати їх дуже непросто.
Щоб діти з проблемних сімей або сироти змогли знайти своє місце в дорослому житті, їх навчають столярній, сапожній справам, шиттю, роботі в Інтернеті, грі на органі, вони вивчають англійську мову. Старші дівчатка вчаться на курсах машинопису, а хлопці відвідують курси водіїв. Самообслуговування починається змалечку. Кожного вечора шкарпетки та трусики всі повинні випрати самостійно, а для прання інших речей існує машина-автомат, якою теж користуються самостійно.
Діти прикрашають свої кімнати за власним смаком. Одна кімната — на шість осiб. Є велика зала, де знаходиться місце і уроки повчити, і погратися. Скрізь дуже красиво і затишно. Дехто з дітей працює в Домі по господарству і отримує грошову винагороду. Це потрібно для того, щоб навчились поводитись iз фінансами.
Дванадцятирічний Коля шість разів тікав iз притулку, останнього разу повернувся сам, бо вирішив більше не жебракувати, не нюхати клей заради «кайфу», а навчитись. Він розповів, що вже навчився писати письмовими буквами, що мріє скоріше вирости і створити гарну сім’ю. А ще Коля мріє побудувати Дім для бездоглядних дітей і самотніх стареньких. Старша за Колю дівчинка, що втекла з дому через те, що мати її весь час била та сварила, мріє вивчитись на адвоката, щоб захищати права дітей. Сьогодні вона до цього старанно готується, вивчаючи історію України, всесвітню історію та право.
У працівників Дому склалися гарні стосунки з міліцією, зокрема, з начальником кримінальної міліції Києво-Святошинського району паном Рудиком. Тісні стійки стосунки зі службою у справах неповнолітніх Києва та району. Центр створено на якийсь проміжок часу, щоб допомогти державі у складний період. «Ми не залучаємо державні кошти для допомоги дітям Дому, — каже Роман Корнійко. — Допомагає благодійний фонд «ЕДРА», фірма «Жилет», «Нестле», а найбільше — авіакомпанія British Airways та особисто дружина посла Великої Британії».
Внаслідок нинішньої соціально-економічної кризи на вулицях країни збільшується кількість бездоглядних дітей. За останні п’ять років майже вдвічі збільшилась злочинність серед цієї категорії неповнолітніх. Надання необхідної соціальної допомоги сотням тисяч дітей, які її потребують, стає все більш актуальною. Розробляються нові та оригінальні технології соціально- психологічної адаптації маленьких громадян. І залучення до цієї справи не тільки державних структур, а й громадських організацій, — це один iз найліпших шляхів до того, щоб проблема стала «своєю», пекучою для всього суспільства. Коли все більше людей буде опікуватися її вирішенням — тоді й діти зможуть дійсно розраховувати на реальну допомогу.
Проводжали кореспондентів «Дня» всім «Отчим домом»... В перші дні Нового року ми сподіваємося привітати маленьких його мешканців і у нашій редакції. Хай всім нам стане трохи тепліше на душі.
