Паспорти в обмін на імідж

Поправок — дві. По-перше, із закону має бути вилучено положення про вікові цензи. У різні роки на паспорти могли претендувати громадяни певного віку. Тепер Латвія хоче забути про ці так звані «вікна натуралізації». По-друге, діти, які народилися в цій балтійській країні після поновлення її незалежності 1991 року і батьки яких не мають латвійських паспортів, отримуватимуть громадянство у спрощений спосіб. Положення про необхідність знання латиської мови залишається без змін. Швидше за все, зміни «витримають» і друге, і третє читання в парламенті. Сумнівів у прийнятті поправок майже немає — надто багато виграє від цього латвійська держава.

Що змінює оновлений закон про громадянство в житті країни? На це запитання кореспонденту «Дня» відповідає головний редактор вселатвійської газети «Неаткаріга» Лато Лапса: «Звичайно, і Європа, і Росія дивитимуться на нас по-іншому. А покращення внутрішньої ситуації залежить насамперед від самих людей. Хто хоче тут залишитися надовго, той і латиську мову вчитиме, і, звичайно, прагнутиме мати громадянство. Проте це стосується переважно більш-менш молодих людей. Більшість російськомовних пенсіонерів не бачить необхідності вчити державну мову Латвії. Вони чітко знають, що в магазині чи на пошті їх усе одно зрозуміють. Проте в будь-якому разі зміни в законі — тільки на краще».

Дискусії навколо російськомовних мешканців у Латвії йдуть давно. Рига показала б себе в набагато вигіднішому світлі, якби подбала про ці поправки — не такі вже й кардинальні — з власної ініціативи, а не після погіршення відносин з Москвою й критики Заходу. Однак більше ніж 650 тисяч російськомовних мешканців Латвії (третина її населення) мають бути задоволені й таким поворотом справи.