Пенальті не буде?

18 квітня минає рік від того дня, коли українській делегації вдалося переконати вище керівництво УЄФА про необхідність проведення в Україні Євро-2012. Як в Україні відбувається підготовка до майбутнього чемпіонату? — цю тему вчора обговорили в Інституті Горшеніна учасники круглого столу «Євро 2012:загроза чи можливість?» Всі доповідачі (деякі з них — Віталій Кличко та Григорій Суркіс були членами делегації, яка минулого року їздила до Кардіффа) дійшли висновку, що підготовка України до Євро 2012 упродовж останнього року відбувалася недостатньо ефективно. Основною причиною цього, на їхню думку, є брак активності влади. В свою чергу міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко (який також був у складі вищезгаданої української делегації) переконаний, що небезпеки відсторонення України від проведення Євро-2012 немає, оскільки підготовка до чемпіонату відбувається згідно із затвердженою державною програмою. Про те, як нині до Євро 2012 готується Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту (один із державних органів, відповідальних за підготовку до чемпіонату) журналісту «Дня» в інтерв’ю розповів міністр Юрій ПАВЛЕНКО.

— Пане Юрію, що фактично вже зроблено за минулий рік у підготовці до Євро-2012?

— Обговорюючи підготовку до Євро-2012, слід враховувати те, що подібних проектів Україна раніше ніколи не проводила. Тим паче, що майбутній чемпіонат Європи з футболу вимагає не лише спорудження спортивних об’єктів, а й серйозних змін у інфраструктурі країни. Це — будівництво нових доріг, готелів, аеропортів, оновлення транспорту, вирішення питання кордонів та багато іншого. Звичайно, ці позиції є постійними завданнями для України незалежно від чемпіонату, але головна роль Євро-2012 у тому, що ним встановлено чіткі терміни, у які потрібно ці завдання виконати. Від моменту прийняття керівництвом УЄФА рішення і до кінця 2007 року через політичну кризу ми дещо вибилися з графіку. Та після формування нового уряду вже вдалося затвердити державну програму з підготовки і проведення Євро- 2012, у якій, зокрема, визначені позиції місцевих органів влади у розв’язанні завдань з чітким фінансово-економічним розрахунком кожного заходу. Цього року на це у державному бюджеті передбачено 4,8 мільярда гривень. Також уже підготовлено законодавчий пакет, спрямований на залучення інвестицій. (Із 130 мільярдів гривень, необхідних на підготовку до Євро-2012, 100 мільярдів гривень плануємо залучити інвестицій.) Стосовно спортивної інфраструктури: до проведення футбольного свята вже фактично готові стадіони в Донецьку та Дніпропетровську. Затверджені проекти спорудження стадіонів та визначені інвестори в Одесі та Львові. Повним ходом йдуть роботи з реконструкції стадіону в Харкові. Поки що ведуться дискусії щодо реконструкції аеропортів, невирішені питання доріг, кордонів. Але хочу нагадати, що Євро-2012 відбуватиметься не у 2008 році, а у 2012-му. А до цього часу, переконаний, встигнемо гідно підготуватися до цієї події.

— Нещодавно в одному із інтерв’ю голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні Євро-2012 Євген Червоненко заявив, що нині основною проблемою в підготовці до футбольного чемпіонату є відсутність єдиного механізму управлінням процесом. Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

— Я не хотів би коментувати заяви Євгена Альфредовича, бо з цією його позицією не погоджуюся. Сьогодні, на мою думку, такої проблеми вже немає. У нас налагоджена повноцінна співпраця і з Національним агентством, і з Федерацією футболу України, і з іншими організаціями, які займаються підготовкою до Євро-2012. Кожному органу центральної виконавчої влади, в межах його компетенції, рішенням уряду чітко визначено завдання, над виконанням яких вони і працюють. А координуючим центром, як відомо, є Національне агентство з підготовки в Україні Євро-2012.

— Нині можна почути чимало звинувачень у бік столичної влади: замість того, аби розпочати підготовку до Євро-2012, київські чиновники лише розробляють плани та видають дозволи на будівництво нових висоток і торгово-розважальних центрів, які, на думку архітекторів, спотворюють історичне обличчя міста. Що потрібно зробити, аби і в столиці розпочали готуватися до чемпіонату не тільки на словах?

— У Києві вже затверджена програма підготовки до Євро-2012, тепер головне завдання — її реалізувати. Певної динаміки до цього додало рішення Верховної Ради про проведення дострокових виборів міського голови та депутатів Київради. Передвиборний період, сподіваюся, дещо активізує нинішню столичну владу в підготовці до майбутнього чемпіонату. Загалом, стосовно питань підготовки до Євро у мене є чимало претензій до київської влади. Зокрема, це стосується невиконання термінів демонтажу ТРЦ «Троїцький». Крім того, розвитку спортивної інфраструктури — адже вже дійшло до того, що під забудову віддають шкільні стадіони. Я переконаний, що у травні цього року на виборах мера столиці кияни приймуть рішення, яке гарантуватиме розвиток міста, зокрема, на засадах збереження та примноження закладів фізичної культури та спорту.

— Чи вже визначилися із стадіоном, на якому в столиці проходитимуть футбольні матчі? Це буде «Олімпійський» чи все-таки побудують новий?

— Однозначно це буде НСК «Олімпійський», що нині залишається найбільш проблемним питанням розбудови спортивної інфраструктури в Києві. Вже оголошений конкурс на проведення його реконструкції і до 14 квітня буде визначена проектно-будівельна організація, яка цим займатиметься.

— Нещодавно віце-президент Федерації футболу України Борис Воскресенський заявив у ЗМІ, що іноземні фірми, які погоджувалися допомогти у розбудові «Олімпійського», в кращому варіанті готові здати цей стадіон в 2011 році, а УЄФА вимагає, аби цей стадіон повністю був готовий в 2010 році. Як розв’язати це питання?

— Проектні пропозиції щодо реконструкції «Олімпійського» подали на конкурс більше ніж 10 будівельних компаній. В умовах конкурсу чітко сформульована дата введення цього об’єкту в експлуатацію — липень 2010 року. Звичайно, може виникнути необхідність перенесення строків, але такий екстрим ми також обговорювали з керівництвом УЄФА (є чимало випадків, коли не тільки в Україні, а в інших країнах змінювалися терміни введення в експлуатацію подібних об’єктів). Саме тому, аби встигнути щось виправити, і визначено строк — 2010 рік, а не 2012-й. Виходячи з цього, наше головне завдання — закінчити основну підготовку в 2010 році, аби в керівництва УЄФА не виникало сумнівів в тому, що Україна гідно проведе чемпіонат. Всі комісії УЄФА, які упродовж останнього року були в Україні, дали нам об’єктивну оцінку, яка в жодному пункті не передбачає позбавлення України права на проведення Євро- 2012. Всі зауваження та пропозиції спрямовані лише на те, як нам ліпше підготуватися.

— Що буде збудовано на місці ТРЦ «Троїцький»?

— Знесення «Троїцького» розпочалося з 20 березня цього року. Нині погоджується остаточний проект демонтажу ТРЦ, адже «Троїцький» — дуже складна інженерно-технічна споруда, яка має три підземні поверхи. Відповідно до підписаного меморандуму, зноситься наземна частина ТРЦ, а підземна залишається і вона буде гармонізуватися із реконструйованим НСК «Олімпійський». На місці ж «Троїцького» з’явиться спортивна площа — відкрита і нічим не забудована територія.

— Не секрет, що нині в Україні майже не залишилося спортивних майданчиків, куди, без плати за вхід, можна було б прийти і зайнятися спортом. Що міністерство планує зробити для того, аби в 2012 році іноземці, які приїдуть до нас на футбольний чемпіонат, побачили, що українці — здорові, спортивні люди?

— Нині це найголовніший пріоритет в роботі нашого міністерства. Ми плануємо розбудувати спортивну інфраструктуру таким чином, щоб кожний охочий міг займатися спортом, а також стимулювати до спортивного життя тих, хто до цього байдужий. Адже ні для кого не секрет, що від фізичної культури залежить здоров’я нації. Вже третій рік поспіль існує програма будівництва спортивних майданчиків, яких за цей час збудовано близько 1,5 тисячі. Але їх потрібно значно більше, тому цього року всі місцеві бюджети заклали в свої програми будівництво спортивної інфраструктури. Якщо 2005 року з державного бюджету на зведення спортивних об’єктів виділялося 18 мільйонів гривень, то у 2008 році ця сума складає вже 280 мільйонів. Окрім того, заплановано будівництво льодових палаців, ігрових площадок, басейнів. Ще ми запропонували на розгляд уряду програму розвитку дитячо-юнацьких спортивних шкіл, також існує домовленість із Міністерством освіти щодо реалізації спільної програми з реконструкції в загальноосвітніх школах спортивних залів та пришкільних спортивних майданчиків. Міністерством підготовлена й нова редакція закону «Про фізичну культуру і спорт», у якому будуть затверджені соціальні нормативи забезпечення населення спортивними об’єктами. Не слід забувати, що 1 квітня цього року стартувала загальнонаціональна толока «Спорт для всіх — спільна турбота», яка передбачає активізацію органів влади щодо приведення в порядок спортивних об’єктів.

— Згідно із дослідженнями соціологів, найбільшими проблемами молоді зараз є працевлаштування із гідною зарплатою та забезпечення житлом. Якщо завдяки Євро-2012 проблема працевлаштування в Україні має зменшитися, то житлова проблема все ж залишається актуальною. А на молодіжне кредитування черги такі, що в них можна стояти до пенсії. Як вирішуватиметься ця проблема?

— В програмі «Доступне житло» наше міністерство разом iз Державним фондом молодіжного житлового будівництва відпрацьовує блок «Доступне житло для молоді». Як відомо, система молодіжного кредитування, в першу чергу, передбачає державне фінансування, але суми коштів, які цього року передбачені державним бюджетом, вистачить, лише для того, щоб надати до 10 тисяч кредитів. На черзі ж стоять 120 тисяч молодих сімей. Тому лише за допомогою молодіжного кредитування повністю житлову проблему не вирішити. Вихід із цієї ситуації може бути лише через загальнонаціональну програму «Доступне житло», яка передбачає масове будівництво соціального житла, зміну принципів спорудження комерційного житла та зниження кредитних ставок.

— А як, на вашу думку, повернути нашій молоді громадську активність, зацікавити до участі в керуванні державою?

— Нині в Україні налічується 140 всеукраїнських молодіжних організацій та понад 400 — регіональних, але всі разом вони об’єднують не більше ніж 5% української молоді. Цього року на підтримку молодіжних громадських організацій передбачено 15 мільйонів гривень. Ці кошти спрямуємо на реалізацію програм з метою активізації молодіжного руху.

— І останнє запитання — стосовно проблеми, актуальність якої важко переоцінити: дитячий алкоголізм?

— Насамперед має бути повна заборона реклами алкоголю та тютюну. Також потрібно суворо карати власників торгових точок, які відпускають цигарки та алкогольні напої неповнолітнім, включаючи пиво та слабоалкогольні напої. А ще необхідно забезпечити дітям повну зайнятість в позашкільний час: відвідування гуртків, спортивних секцій тощо. Свого часу мережа спортивних закладів з центрального фінансування була передана місцевим бюджетам, але при цьому не була створена система забезпечення місцевих бюджетів коштами. З цієї причини ми втратили майже всю спортивну інфраструктуру. Тож тепер маємо її відновити. Також, на мою думку, слід підвищити відповідальність батьків за вчинки дітей, наприклад, аж до заборони на законодавчому рівні до десятирічного віку залишати дитину одну вдома, а після 22 години і до 6 ранку без супроводу дорослих не дозволяти неповнолітнім доньці чи сину перебувати на вулиці й т. iн. А за вчинення неповнолітніми протиправних дій — передусім карати батьків за те, що не змогли дати дитині належного виховання.