Пенсії розбрату

Не до кінця оговтавшись від потрясінь, пов’язаних з протестами проти Податкового кодексу, уряд розробив і затвердив план не менш дискусійної пенсійної реформи — четвертого серед заходів, які влада приготувала для оновлення країни. Для цього, звісно, є суттєві підстави, пов’язані з тим, що вигадана ще Бісмарком солідарна пенсійна система через демографічні зрушення практично близька до кончини, причому не лише в Україні, а й у країнах Європи. Реформа потрібна, але й проводити її слід дуже обережно, щоб не наламати дров.

Нагадаємо, що перший віце-прем’єр Микола Азаров ініціював 2004 року пенсійну реформу, що розтяглася до сьогоднішнього дня. Починалася вона на піку економічного підйому й напередодні президентських виборів, а тому ѓрунтувалася на популістських деклараціях про соціальну справедливість. Йшлося про те, що санітарка й хірург вищої категорії не можуть отримувати однакову зарплату й, відповідно, пенсію. Так само, згідно з пропагованим тоді розумінням справедливості, не можна зрівнювати тих, хто має мінімальний стаж і тих, хто офіційно працював усе своє життя.

Тепер у розуміння соціальної справедливості привносяться додаткові нюанси. Президент України Віктор Янукович говорить: «Ми повинні будувати ефективну країну й справедливу для людей. Коли йдеться про пенсійну реформу...» І при цьому, на його думку, недопустимою є величезна різниця (у 100 разів) між розмірами мінімальної й максимальної пенсії. «Я звертаюся до всіх вас. Ми всі з вами однакові, ми всі з вами люди. І ми не можемо так принижувати бідних людей. Урешті-решт, ми мусимо, як то кажуть, і про Бога подумати. Не можна таке далі творити», — сказав Президент. І він, звісно, правий. Особливо в тому, що стосується тих, хто все життя працював, а пенсію отримав жебрацьку. От тільки дивує підхід. Держава лише наполовину дотримується принципів Робін Гуда: вона забирає в багатих, але поки не поспішає віддавати бідним. Їх протиставляють один одному, звинувачуючи тих, хто правдами й неправдою заробив супердобру пенсію, в бідах більшої частини пенсіонерів. Сенс? Ці дві категорії хочуть ніби зблизити, але не за рахунок того, що додадуть біднякові, а шляхом експропріації багатого. На якій, власне кажучи, підставі? Якщо заробив, якщо не порушив законів, оформляючи пенсію, то тут усе-таки недоречно говорити про соціальну несправедливість...

Більше того, будь-які пенсійні системи можуть виходити лише з того, що пенсія має бути зароблена. Якщо сьогодні, виходячи з потреб миттєвої пропаганди й агітації, ігнорувати цей принцип, то можна закласти дуже небезпечну міну під майбутнє пенсійної системи, яка представляється не інакше як накопичувальною. Адже й тоді комусь може спасти на думку вимагати рівності пенсіонерів... скажімо, бродяги й академіка, охоронця в супермаркеті й менеджера великої й успішної компанії.

Соціальна справедливість, безумовно, правильне й навіть велике гасло, але в демократичних державах воно реалізується в першу чергу податковою системою, яка вимагає від багатих платити за розкіш. Ми ж до цього ніяк не дійдемо. Податок на розкіш у нашому парламенті не проходить. І навіть новий податок на доходи фізичних осіб (мало- або слабодиференційований) дуже сумлінно оберігає справжніх багатіїв, запроваджуючи підвищену ставку (17%) уже з рівня, що є всього лише найнижчою межею, гідною людини.

Наш Президент, як виглядає, це добре розуміє. Звертаючись нещодавно до громадян країни з приводу ювілею Загальної декларації прав людини, він зауважив, що її положення закріплені в Україні лише формально. Він усвідомлює, що «базові принципи, проголошені Загальною декларацією прав людини, нерідко є не нормою для виконання, а лише гаслом».

Чи зуміє Янукович подолати цю негативну традицію? У це хотілося б вірити, але нові й нові гасла влади постійно звужують простір довіри. Минулої суботи, після завершення засідання Ради глав держав СНД у Москві, Президент міркував: «Як скоротити дефіцит Пенсійного фонду? Скорочуватимемо за рахунок вдосконалення системи державного управління». Звучить, звісно, гарно, але, як відомо, компенсації звільненим чиновникам з’їдять усю економію від реформи управління, тоді як реального підвищення ефективності новостворюваної системи ще чекати й чекати...

Швидше за все, Україна буде вимушена боротися з дефіцитом Пенсійного фонду й так званою «нерівністю» серед пенсіонерів навіть не за своїм розумінням, а саме так, як того вимагає від неї Міжнародний валютний фонд. Як свідчить листування американських дипломатів, з яким можна ознайомитися на сайті WikiLeaks, список і зміст реформ, що проводяться наразі в Україні, були розроблені для отримання рішення про кредит МВФ на 16 мільярдів доларів. Провідне місце при цьому відводилося пенсійній реформі. За даними WikiLeaks, які навів портал «Хвиля», пенсійні перетворення в Україні за версією МВФ підуть значно далі, ніж про це можна судити з виступів представників української влади.

Отже, від нас вимагали підвищити пенсійний вік на два роки для чоловіків і на три роки — для жінок, ліквідувати право йти на пенсію раніше пенсійного віку для окремих категорій (міліціонерів, військових і так далі) і припинити рахувати рік стажу на небезпечних підприємствах за два роки, скасувати спеціальні пенсійних системи, що поширюються на науковців, державних службовців, а також, додамо від себе, на журналістів державних ЗМІ. Звеліли обмежити пенсії працюючим пенсіонерам.

Наскільки повно виконуватиме вимоги МВФ українська влада? Схоже, сьогодні вона ще не готова до кінця розкрити свої карти й лише за допомогою окремих висловів і витоків інформації веде зондування й глибоку розвідку громадської думки, всіляко намагаючись її заспокоїти. Наприклад, заступник міністра праці та соціальної політики Костянтин Ващенко повідомив: «Найімовірніше, що підвищення пенсійного віку буде, але ще раз хотів би повторити, що не буде просто огульного підвищення, нічим не компенсованого й не збалансованого. Ми шукатимемо й шукаємо сьогодні можливості для того, щоб знайти компромісне рішення й зацікавити людей». При цьому чиновник повторив уже запевнення, які неодноразово звучали, що підвищення пенсійного віку проводитиметься поступово, на півроку щорік упродовж десяти років. Він також запевнив, що «обов’язково будуть іще консультації» з МВФ «і спроби знайти компроміс у тих питаннях, на яких вони наполягають».

Тим часом, у ЗМІ просочуються дуже тривожні «витоки» зі схваленого днями урядом законопроекту про пенсійну реформу, порівняно з якими підвищення пенсійного віку для жінок виглядає дитячою іграшкою. По-перше, на це Прокрустове ложе можуть потрапити не лише жінки, а й чоловіки, котрі й зараз, як правило, йдуть з життя не дочекавшись встановленого їм пенсійного терміну.

Але, мабуть, найгостріше буде зустрінута в суспільстві спроба вираховувати з пенсій прибутковий податок. Мабуть, лише один цей пункт виведе на вулиці мільйони людей. Причому не обов’язково пенсійного віку. Непередбачувані наслідки може мати й намір уряду на 50% скоротити пенсії трьом мільйонам працюючих пенсіонерів, встановивши їх на рівні чотирьох прожиткових мінімумів. 2011 року призупинять вихід на дострокові пенсії (до досягнення пенсійного віку) військовослужбовців. Можуть заморозити спеціальні пенсії та спецдоплати до пенсій за особливі заслуги. Уряд збирається економити також на скасуванні підвищення пенсії на 1% за кожен рік трудового стажу, що перевищує 20 років для жінок і 25 років для чоловіків.

У той же час, у суспільстві лунають здорові голоси, які вважають, що пенсійна реформа не може складатися лише із заходів типу підвищення пенсійного віку для жінок, буцімто спрямованих на оздоровлення Пенсійного фонду. Зокрема, директор Інституту демографії й соціальних досліджень НАНУ Ела Лібанова вважає, що солідарна система, яка має бути збалансованішою, безумовно, вимагає реформування. Але одночасно, за її словами, необхідно впроваджувати накопичувальну систему й прискорювати розвиток добровільного пенсійного страхування. Дещо іншої думки народний депутат (ПР), глава Української спілки промисловців і підприємців Анатолій Кінах. «Я б починав пенсійну реформу не з пенсійного віку. І впевнений, що доведеться внести корективи, йдеться про те, що пенсійна реформа має бути комплексною й мусить враховувати всі напрямки, й це не на один рік роботи, — говорить він і продовжує: — А пенсійний вік — це частина проблеми, й уряд, на жаль, йде не тим шляхом. Запитаєте будь-яку людину на вулиці, що таке пенсійна реформа в Україні, на жаль, буде відповідь: це підвищення пенсійного віку для жінок — це неправильно».

Щось нове вніс учора в розуміння реформ, здійснюваних Партією регіонів, лідер відповідної фракції в парламенті Олександр Єфремов. За його словами, «ідеальний варіант — пройти непопулярну частину реформ до липня наступного року». Далі, як утішає голова фракції, до бюджету можуть бути надходження, які «дозволять вже 2012 року вийти на абсолютно інший за своїм якісним рівнем державний бюджет». Як то кажуть, блаженний, хто вірує.