Під «патронатом» Гоголя

«Такою роскошью блистал один из дней жаркого августа тысяча восемьсот... восемьсот... Да, лет тридцать будет назад тому, когда дорога, верст за десять до местечка Сорочинец, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку. С утра еще тянулись нескончаемою вереницею чумаки с солью и рыбою. Горы горшков, закутанных в сено, медленно двигались, кажется, скучая своим заключением и темнотою; местами только какая-нибудь расписанная ярко миска или макитра хвастливо выказывалась из высоко взгроможденного на возу плетня и привлекала умиленные взгляды поклонников роскоши. Много прохожих поглядывало с завистью на высокого гончара, владельца сих драгоценностей, который медленными шагами шел за своим товаром, заботливо окутывая глиняных своих щеголей и кокеток ненавистным для них сеном. Одиноко в стороне тащился на истомленных волах воз, наваленный мешками, пенькою, полотном и разною домашнею поклажею, за которым брел, в чистой полотняной рубашке и запачканных полотняных шароварах, его хозяин...»

Так Микола Гоголь писав у своєму славнозвісному оповіданні «Сорочинський ярмарок», коли люди на початку ХIХ століття з усіх кінців з'їжджалися на велике торжище. Сьогодні картина майже не змінилася. Лише волів замінюють «залізні коні», тобто автомобілі. Дорога до Великих Сорочинців була виснажливою. Адже спекотне серпневе сонце безжально дарувало своє тепло. Та від цього люду, бажаючого побувати на ярмарку та побачити «самого Гоголя», було не менше.

Їхали п'ять годин. Але досить тривала подорож була варта того.

Основні дійства зазвичай відбуваються у перші два дні: зустрічі високоповажних гостей, різні презентації, культурні програми тощо. Але цікаво та весело, без сумніву, і впродовж усього ярмарку.

СОРОЧИНСЬКИЙ КОЛОРИТ

Вже з самого ранку, а саме близько сьомої години, на Сорочинському ярмарку є на що подивитися. Дехто тільки приїхав, а хтось уже розпочинає торгувати і запрошувати до себе відвідувачів:

— Заходьте, гості дорогі, скуштувати нашого пива. Справжнього, живого, — з посмішкою волав веселий чолов'яга.

— Чай, кава? — пропонує жіночка з великим возиком наїдків.

— А капучіно? — з посмішкою питаємо ми.

— Ні капучіно ми не передбачили, зате є морквяний сік, — відповідає.

До речі, заявки на участь подали 273 промисловi підприємства, 668 приватних підприємців, 44 заклади громадського харчування, близько 200 майстрів народних промислів та навчальні заклади області. Як зазначили організатори проекту, цього року на ярмарку були представлені всі області України. Також загальна площа ярмаркового комплексу значно розширилася. А от ціна за квадратний метр не змінилася — 60 гривень.

Чого тільки не побачиш на справжньому Сорочинському ярмарку! І різноманітні вироби з соломи, дерева, глини, шкіри... Продавали знамениту опішнянську кераміку і рідкісні решетилівські килими. Привернули увагу кореспондентів «Дня» й дуже гарні шапки із пір'я індиків. «У народі кажуть, що це шапки із лебединого пуху, але насправді воно індиче. Але все не так просто, як здається на перший погляд. Пір'їни, що використовуються для пошиття шапок, ростуть лише на стегнах. І індику має бути вісім місяців. Не більше, не менше. Якщо не дотримуватися цих правил, то шапки не будуть такими пухнастими та м'якими. Крім того, під час поганої погоди шапку не пошиєш», — ділиться секретом пані Людмила з села Мирне Київської області. До речі, таке ремесло притаманне лише цьому селу. «Це дуже тяжка праця, — каже Людмила. — Потрібно мати не лише терпіння, а й гарний зір. А ще не завадило б інших прибутків, тому що багато грошей на цьому ремеслі не заробиш». Вартість такої шапки становила від 75 гривень і вище. Як зазначила майстриня, ціна залежить від форми головного убору та розміру. Але цього року торг ішов не дуже. Каже, що місце невигідне. «От минулого року, коли стояла біля входу, і купували краще», — нарікає Людмила.

Незабутнє враження справили «мартовські» коти Миколи Ярошка з Луганська. Виготовляє народний майстер їх із кераміки і покриває спеціальним глянцем. «Такий матеріал в Україні не виробляють, доводиться везти із-за кордону, — розповідає пан Микола. — Тому і ціна на них порівняно висока: від 75 гривень за невеличку статуеточку і вище. Загалом, прибутками задоволений, на життя вистачає». Виробляє майстер керамічних котів і на замовлення для різних магазинів. Спілкуючись із Миколою, помітила цікаву закономірність: усі коти дуже схожі на свого автора. Така ж посмішка і такий же веселий погляд.

Неподалік підслуховую розмову:

— Що пані бажає? — цікавиться маленький продавець.

— Скільки коштує така краса? — питає жіночка, цікавлячись килимами із вівці.

— Двісті гривень. Будете брати — будемо торгуватися, — відповідає хлопчина.

Очі розбігаються, коли дивишся на всю красу, зроблену руками людини. І мимоволі починаєш поважати таку тяжку працю.

ПРОДАЄТЬСЯ... ВСЕ!

Пройшовши трохи далі, потрапляєш у більш сучасний світ. У світ науки і техніки. В цьому секторі були представлені новітні розробки тракторів та комбайнів. До речі, не лише українського виробництва. Наші друзі-китайці теж пропонували купити високоякісні тракторці. А скільки техніки, «що необхідна справжній господині»! Хочете купити модну кофтинку? Будь ласка. «За ваші гроші — будь-яка примха!» Не порахувати і палаток, в яких презентували алкогольні напої. На дегустації вин запрошували всіх охочих гурманів. А кавунів, а динь! Все можна купити на Сорочинському. Не продавалося лише дерево щастя, на якому «росли» і кукурудза, і яблука, і пампушки... Не повісили хіба що ковбасу, бо зіпсується.

«Тут починається Україна» — плакати з таким написом зустрічали відвідувачів на кожному кроці. А й справді, саме в подібні моменти починаєш усвідомлювати, на скільки ми талановитий та неповторний народ.

ВИГІДНЕ ПОЄДНАННЯ

Цього року урочисте відкриття Національного Сорочинського ярмарку відбулося 17 серпня. Організатори ярмарку привітали високоповажних гостей виставою за участю театралізованих Г. Сковороди, І. Котляревського, М. Чурай, М. Гоголя та героїв гоголівських творів. Губернатор Полтавської області Валерій Осадчий зазначив, що успіх ярмарку існує у поєднанні двох аспектів: по-перше, він створений на приватній ініціативі. Це дає можливість з кожним роком розширятися. По-друге, ярмарок є ініціативою влади. «Ми зацікавлені у тому, щоб показати своє обличчя, можливості, традиції. Ми раді зустрічати гостей. Цього року вперше до нас завітало багато делегацій, послів з інших держав. Всього — 25 країн світу. Я переконаний, що наслідком таких відвідин стане те, що наступного року на ярмарку з'являться павільйони, які будуть представлені іншими країнами. Ми вийдемо на міжнародний рівень», — наголосив пан Осадчий.

Ярмарок не залишив байдужим нікого з присутніх. Під впливом великих емоцій, посол Латвії в Україні пан Андріс Вілцанс відмітив, що Сорочинський ярмарок це — яскравий приклад того, як національні традиції можуть бути поєднані з бізнесовими інтересами.

До речі, естонці на основі Сорочинського ярмарку заснували свій. Проводиться він щороку у вересні в невеликому містечку Марду. «Цього року ми відсвяткуємо наш перший ювілей. Нам — п'ять років. Ми приїхали на два дні. Хочемо подивитися що новенького в організації проведення Сорочинського ярмарку для того, щоб це використати у себе, — каже мер Марду. — У нашому місті живе близько 2 тис. українців. Проводячи такі святкування, ми робимо все, щоб вони не забули свою Батьківщину. Зберігаємо традиції, запрошуємо різні ансамблі з України. До нас приїжджали з Києва, Миргорода, Полтави. Ми також запрошуємо іноземних гостей, приїжджають посли України, Росії, Білорусі, США тощо. Таким чином намагаємося популяризувати Україну і в нашій державі. В цьому році ярмарок проходитиме 16—17 вересня. Минулого року до нас навіть приїжджав «Микола Гоголь» (актор Богдан Чернявський) із Полтави».

Цього року охорона громадського порядку вражала своїми масштабами. Це і не дивно, адже організатори готувалися до приїзду міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та Президента України Віктора Ющенка. Зокрема, Віктор Ющенко охоче спілкувався з народними умільцями, іноземними гостями та, як справжній цінитель народного мистецтва, з цікавістю розглядав витвори майстрів, щоб придбати для своєї домашньої колекції щось новеньке. «Придбав багато чого: і глечик, і макітру, і килим, і, звичайно ж, вишиту українську сорочку. Купував колекційні речі, а не для щоденного вжитку», — розповів журналістам Віктор Ющенко.

Та все хороше коли-небудь закінчується. Від'їздити у буденність великого міста зовсім не хотілося. Але разом із сувенірами ми все ж забрали частинку Сорочинського ярмарку, частинку справжнього українського свята з собою.