«Підвішений» Нацбанк

Але якщо читати Конституцію не в президентській адміністрації, то можна сказати інакше: вже сім днів, як Президент (згідно зі статтею 94) повинен був підписати цей закон або накласти вето. Але якщо він не зробив ні того, ні іншого, то закон «вважається ухваленим Президентом» і він зобов'язаний прийняти його до виконання. Так стверджує все та ж 94-а стаття Конституції.

Різницю між двома прочитаннями Конституції закладено в ній самій: «протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його». Але яких днів — календарних чи робочих — не сказано.

Трактувати Конституцію, як відомо, може лише Конституційний суд. Але дитині зрозуміло, що день — не обов'язково робочий, а швидше усього відрізок часу між сходом і заходом сонця.

Однак схилимося в цьому питанні до точки зору, вигідної Президенту — нехай рахуються лише робочі дні. Тоді виникає запитання: чому Президент так довго думав? Ще 4 червня Нацбанк передав йому свої зауваження й прохання накласти вето на статті, що йому не підходять. За три дні помічник Президента Валерій Литвицький заявив агентству «Українські новини», що зауваження Нацбанку обгрунтовані й заслуговують на увагу, однак указав, що позиція Президента ще не визначена.

Чому ж мовчить Президент? Не треба забувати, що згідно з цим законом йому надано право призначати рівно половину спостережної ради, тобто, враховуючи легко прогнозовані протиріччя серед членів ради від парламенту, він зможе практично одноосібно керувати Нацбанком, не несучи за це ніякої відповідальності. Отже, закон, за великим рахунком, написано прямо під Президента. Й це дозволяє йому нехтувати вимогами Нацбанку, чию незалежність у зв'язку з прийняттям закону буде істотно обмежено, а права щодо повернення кредитних ресурсів прирівняно до прав звичайних кредитних установ. І нічого, що Нацбанку стане набагато складніше справлятися з його основною функцією — порятунком гривні. Головне — тримати його на короткому повідку, пошитому за викрійкою СДПУ (о). Нагадаємо, що саме ця партія ініціювала парламентське розслідування діяльності Нацбанку, яке вилилося в прийняття закону про НБУ.

Тому в таборі опонентів Нацбанку вважають, що, всупереч його старанням, закон хоч і в останній момент, але буде підписано. Народний депутат, голова підкомітету з питань банківської діяльності Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Анатолій Станков у розмові з кореспондентом «Дня» висловив саме таку позицію, зазначивши, що в іншому випадку Президент «зіграє проти себе», адже таким чином, за словами А.Станкова, Віктор Ющенко виявиться «підвішеним», а вимога МВФ ухвалити закон про Нацбанк — невиконаною, що може вплинути на надання чергових траншів.

P.S. У висновку німецької консультативної групи з економіки при уряді України під назвою «Чи потрібен Україні незалежний національний банк» вказується: «Центральний банк, що не залежить від виконавчої влади, може краще забезпечити стабільність грошей. У тих країнах світу, де центральний банк досі підпорядковується міністерству фінансів, відкрито широкий шлях для інфляції. Закон про Національний банк України, прийнятий парламентом 20 травня, не відповідає таким підходам».