Плата за «швидкість»
Завтрашній день в українсько-польських відносинах — особливий. Із 1 жовтня громадяни України, які мають намір відвідати Польщу, попередньо муситимуть подбати про отримання візи. Є, втім, і хороша новина: візи будуть безкоштовними. Навзаєм Україна зобов’язалася не запроваджувати візового режиму з Польщею.
ВІЗОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ
Для недовгої історії незалежної України «візовий формат» із Польщею — прецедент. Досі Київ у своїй консульській політиці керувався принципом так званої паритетності: запровадила для українців візи Болгарія, Україна прийняла аналогічне рішення й щодо болгар, запровадила Прага — не стали винятком для Києва і чехи... «Ексклюзивність» ситуації з Польщею пояснюють по-різному. Головним, напевно, був людський фактор. На українсько-польському кордоні лише за минулий рік було зафіксовано шість мільйонів перетинів. Важко уявити, яким би було обурення громадян двох держав, якби уряди вирішили запровадити традиційний візовий режим. Росіянам і білорусам, до речі, менше пощастило у візових переговорах з Польщею. Громадяни цих держав також муситимуть їздити від завтрашнього дня з візами, проте за них доведеться ще й платити. Залежно від виду пропускного штампика в закордонному паспорті (одноразова чи багаторазова віза) росіяни й білоруси мають розпрощатися із частиною особистого бюджету, рівною від 10 до 50 євро.
У скільки обійдеться «візовий подарунок» для України польському платникові податків, представники високих кабінетів у Варшаві скромно замовчують. «Дружбу не можна перерахувати на гроші», — патетично наголосив за кілька днів до запровадження візового режиму Януш Сколімовський, директор консульського департаменту МЗС Польщі. У Варшаві підкреслюють, що доклали максимальних зусиль, аби бажаючі відвідати Польщу зустрічали якомога менше перешкод. Для цього, зокрема, було відкрито в Україні п’ять генеральних консульств у Києві, Харкові, Луцьку, Одесі і Львові, які й займаються видачею віз. Очевидно, цих установ не так і багато у порівнянні з кількістю українців, які їдуть до Польщі. Очікується, що за рік консульствам доведеться видати візи від 500 до 800 тисяч громадян України. Поки що, кажуть у Варшаві, жодних проблем при «обвізовуванні» українців не виникало. Однак і видано віз було не дуже багато: станом на 19 вересня — лише п’ять тисяч. Передбачається, що найбільші черги вишикуються біля польських консульств в жовтні, коли громадяни впритул постануть перед візовою реальністю. Донедавна ходили чутки, що поляки знову відстрочать час запровадження візового режиму до 1 грудня, однак чутки «спростує» вже завтрашній день. У Польщі прогнозують, що з часом — можливо, через півроку — візовий ажіотаж спаде з об’єктивних причин. У переважній більшості українцям видаватимуть багаторазові візи (на термін від трьох місяців до одного року), а тому громадянам України варто буде лише раз на рік скористатися послугами консульських працівників. Заспокоюють у Варшаві і тих українців, які в’їхали до Посполитої раніше, не встигнувши отримати візи: упродовж 90 днів вони зможуть повернутися на Батьківщину.
М’ЯКИЙ РЕЖИМ
Лякатися візового режиму, очевидно, не треба. Його запровадження і існування — нормальна практика в багатьох державах світу. І головна проблема, якої слід остерігатися і не допустити, не завжди криється в грошах: зрештою, люди, котрі їдуть за кордон, можуть виділити кількадесят доларів на штамп у паспорті. Інше питання, яке, дійсно, не перерахувати в жодну валюту світу — незручності, з якими доводиться зустрічатися при отриманні візи. Деякі консульства зарубіжних держав, що працюють в Києві, можуть в цій справі поділитися своїми «досягненнями». Одна справа — вистояти в черзі, друга — вистояти в ній кілька разів, третя — поспілкуватися зі знервованими працівниками консульств... Якщо польським фахівцям пощастить утриматися від спокуси повторити приклад багатьох своїх колег, то тоді вони заслуговуватимуть на повагу.
Проте отримання візи може видатися квіточками, а ягідки з’являтимуться уже при безпосередньому перетині кордону. Той, кому доводилось перетинати українсько- польський кордон, напевно, міг помітити довжелезні черги біля пропускних пунктів. Пасажирам автобусів, напевно, знайоме явище нелегальної «мзди» для митників: аби уникнути багатьох формальностей, водії пропонують візитерам вкласти частину своїх капіталів у «фонд підтримки» вітчизняної митної служби. Не будемо гадати, в чиїх кишенях потім осідають кровні (водіїв чи митників), але факт таких реалій мав би змусити багатьох державних функціонерів не лише до роздумів. Із веденням аналогічного «бізнесу» не менш знайомі й окремі підприємливі поляки. Проте їм, вочевидь, менше пощастило з керівництвом, яке систематично проводить антикорупційні заходи під назвою «поліцейські провокації».
Працівникам прикордонних служб пропонується хабар: згода взяти незаконний презент загрожує арештом. Так, під час останнього рейду на кордоні з Росією на провокацію «купилося» і згідно з кримінальним законодавством «розплатилося» 20 представників прикордонної служби Польщі.
Часті візитери до Польщі можуть розповісти між тим ще цікавіші історії. Автомобільні черги на кордоні, як виявилося, не завжди спричинює повільність роботи митників чи прикордонників. Часті відвідувачі сусідньої країни дуже добре вивчили зміни митних служб на польських пропускних пунктах, а тому, буває, годинами простоюють, поки не приступить до роботи більш зговірлива і не така завзята у роботі група. Особливий жах на вітчизняних автомобілістів навіює так звана польська «чорна сотня» — спеціальні інспектори на митниці. Прозвали їх «чорносотенниками» через колір форми.
«Кордон повинен бути відкритим для доброзичливих громадян, але водночас він має бути шлагбаумом для недоброзичливців», — підкреслив під час зустрічі з українськими журналістами віце- міністр закордонних справ Польщі Анджей Залуцький. Недоброзичливці — ті, хто заявляє про одну мету свого візиту до країни, а перебуває з іншою. До «недоброзичливців», виходячи з такої логіки, можна зарахувати й численних українських заробітчан. У Польщі їх кількість вимірюється сотнями тисяч. «Нас це не дивує, бо й поляки їдуть в інші країни на заробітки. Росіяни, українці, молдовани потрапляють на територію Польщі цілком легально, проте працюють тут нелегально», — розповів Ян Венгжин, генеральний директор Комітету з питань репатріації та у справах іноземців Польщі. За його словами, проблема полягає не в тому, що люди приїжджають до країни працювати (зрештою, в цьому зацікавлені самі роботодавці, оскільки можуть платити таким робітникам вдвічі менше), а — в рівні безробіття в Польщі. На сьогодні в Посполитій нараховується близько трьох мільйонів осіб, які не в змозі знайти роботу. Очевидно, що iз запровадженням візового режиму українським заробітчанам буде тяжче потрапити до Польщі. Але — не факт. Сьогодні українське заробітчанство «процвітає» в багатьох країнах, здавалося б, малопрохідної Шенгенської зони — в Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині... Проте багатьох українців уже спіткала доля депортації. Так, із Польщі за останні п’ять років було депортовано більше як 11 тисяч українців. Причина здебільшого одна — нелегальне працевлаштування.
«ЛІНІЯ МАЖИНО»
Ще одна проблема для поляків — нелегальні мігранти, котрі прагнуть через Україну і Польщу потрапити до країн Західної Європи. Комендант контрольно-пропускного пункту в Корчовій Роберт Рогоз розповів, що у цьому році вже було затримано 11 груп нелегалів. Здебільшого серед них зустрічаються громадяни Туреччини, Індії, Пакистану, Шрi-Ланки. Їхні маршрути давно відомі: подібного роду «туристи» прибувають до України (зазвичай з підробленими паспортами), а потім намагаються потрапити на територію Польщі. Самотужки, звісно, нелегалам з перетином кордону не впоратися, а тому їм часто допомагають як українці, так і поляки. За словами капітана Роберта Рогоза, тільки в цьому році у Польщі було затримано десятьох громадян, які допомагали нелегальним пілігримам. Після затримання усіх нелегалів поляки передають українським прикордонникам — подібна процедура прописана у відповідній угоді про реадмiсiю. Щоправда, польська сторона дещо невдоволена виконанням цього документа Україною. Головний комендант Прикордонної служби Польщі Юзеф Клімович поскаржився, що українці створюють багато перешкод при реадмісії нелегалів: «Вимагають виписування документів, кажуть, щоб ми показали сліди, чи справді мігранти потрапили з української території». Пан Клімович наголошує, що угоди про реадмісію мають виконуватися «без зайвих формальностей і тяганини».
Головний польський прикордонник застеріг, що такий стан речей лише сприятиме зростанню нелегальної міграції. Юзеф Клімович пообіцяв, що це питання він порушить під час зустрічі з головою Державного Комітету з охорони державного кордону України Миколою Ливиним. Наскільки високопосадовець був об’єктивний у своїй критиці? Принаймні представники польських пропускних пунктів не змогли сказати, чи справді українці створюють якісь бар’єри при передачі нелегалів.
У Варшаві обіцяють, що східний кордон буде міцним і в чомусь навіть взірцевим. Своєрідна польська стіна. Чи — «лінія Мажино» (під такою назвою вийшла в польському тижневику «Ньюсвік» стаття про східний кордон). За останні п’ять років Брюссель уже надав Варшаві на облаштування кордону більше півсотні мільйонів євро. Невдовзі ЄС виділить чергову порцію коштів — 190 млн. євро. Гроші йдуть на закупівлю сучасної техніки — автомобілів, вертольотів, мотоциклів; спеціальної апаратури — термовізорів і ноктовізорів, які дозволяють розгледіти порушника на кордоні навіть вночі. Комендант Юзеф Клімович зазначив, що Польща планує збільшити кількість прикордонників в наступні два роки на п’ять тисяч (загальна кількість тоді становитиме 20 тисяч осіб). На ділянці українсько- польського кордону довжиною в 236 кілометрів буде споруджено нові застави, згідно з ЄСівськими нормами — одна застава на 20 км.
ВІЗИ І БІЗНЕС
На політичних відносинах України і Польщі впровадження візового режиму напевно не позначиться. Однак економічний вимір двосторонньої співпраці на перших порах може зазнати деяких неприємних змін. Віце-міністр міністерства закордонних справ Польщі Кристина Гурбєль визнала, що «впровадження віз може стати до певної міри перешкодою для підприємців».
Однак Польща вважає, що після вступу в ЄС зможе активізувати прикордонну економічну співпрацю в рамках відповідних програм. Зі структурних фондів Брюсселя Варшава отримає в наступні два роки серйозні кошти — 12,5 млрд. євро. Це — половина від усієї суми, яку виділяє ЄС для десяти нових членів. Частина цих грошей піде на розвиток різноманітних програм двосторонньої кооперації. «Ці кошти будуть використовуватися на розвиток Польщі. У якійсь мірі вони можуть слугувати зростанню товарообміну між Польщею і Україною», — зауважила Кристина Гурбєль.
У Варшаві обіцяють не забувати про Київ після свого вступу до ЄС. Причому не в дуже приємній для багатьох в Україні тональності. Віце-міністр Комітету Європейської інтеграції Ярослав Пєтрас зазначив, що як Швеція опікується північним виміром (країнами Балтії), а Іспанія й Італія — південним (середземноморським регіоном), так само Варшава хотіла б бути протекціоністом східного виміру (за словами поляків, Україна в ньому займатиме пріоритетне місце). Відповідаючи на запитання «Дня» пан Пєтрас підкреслив: «Ми повинні бути прагматиками. Невже добре, якщо в ЄС будуть байдужими до Східної Європи і України? Адже очевидно, що набагато краще, коли в Брюсселі будуть присутні ті країни, які намагатимуться робити все, аби Україні відводилось більше значення».
Статус «підопічного» й «підзахисного» — це ціна темпів і швидкості євроінтеграції. Поки що ситуація складається не так, як, можливо, хотілося б Києву. Приміром, у той час як ЄС надаватиме Польщі кошти відповідно до програми ІНТЕРРЕГ (проект для членів Євросоюзу), то Україна муситиме й надалі вдовольнятися незначними сумами технічної допомоги в рамках програми ТАСІС. Обережні намагання Києва «виміняти» ТАСІС на програму ФАРЕ, за якою надавалися кошти країнам-кандидатам, у Брюсселі не знайшли розуміння. Тому українцям і полякам доведеться використовувати наявні фінансові ресурси для подальшої «розкрутки» економічної співпраці.
Утім, якщо від віз українсько-польський бізнес може очікувати негараздів, то зовсім по-іншому розглядається вступ Польщі до ЄС. Деякі аналітики прогнозують, що західний капітал може — за відповідного сприяння в Україні — хлинути до нашої держави. Суворі ЄСівські норми ведення підприємницької діяльності в Польщі вимагатимуть додаткових витрат. Крім того, робота поляків потребуватиме більшої оплати — принаймні не меншої, ніж у їхніх колег в інших державах ЄС. А тому західним бізнесменам нібито буде куди простіше працювати в Україні. До речі, офіційна статистика свідчить, що кількість українців, які перебували в Польщі в цьому році, зменшилася в порівнянні з минулим роком. Не в останню чергу таку зміну пояснюють поки що слабким, але ренесансом бізнесу в західних областях України: українці, які їхали працювати за невелику плату до сусідньої Посполитої, тепер надають перевагу зароблянню грошей на батьківщині.
Із запровадженням віз Варшавою у світі залишається дедалі менше країн, до яких громадяни України можуть безперешкодно в’їхати. Серед таких — колишні республіки Радянського Союзу, крім Естонії, Литви, Латвії і Туркменистану. А в західному напрямку — лише Румунія і поки що Угорщина (Будапешт запроваджує візовий режим з 1 листопада нинішнього року). Щоправда, варшавський приклад змусив окремі країни переглянути свою візову політику щодо України. Так, Угорщина вирішила взяти на «озброєння» польський приклад — до цієї держави українці також в’їжджатимуть за безкоштовними візами. Вивчають польський досвід візового режиму з Україною у Болгарії, країнах Балтії. Утім, користуватися перевагами нинішнього режиму доведеться максимум два-три найближчі роки, поки що Польща не увійде до Шенгенської зони. Тоді українцям доведеться отримувати візи на тих же засадах, що й до більшості країн Європейського Союзу (з усіма бюрократичними і фінансовими нюансами). Втім, це знову питання темпів і швидкості. Ступінь «візової» дискримінації українців залежатиме від успішності кроків країни в напрямку євроінтеграції.
