Проблема не в Селезньові

Добрий настрій пана Селезньова не затьмарили пікетники з транспарантами: «Локшину Селезньова — на російські прилавки». Навіть злива не розігнала маніфестантів. Заходи почали рівно о 18.15, оскільки москвичі через дві години від’їжджали на батьківщину.

Геннадій Миколайович звернувся до присутніх з вітальною промовою, що дуже скидається на вичавку ранкового виступу перед депутатами Верховної Ради України. Щоправда, цього разу його уважно вислухали, без несхвальних вигуків і демаршів. Він закінчив здравницею: «За Київ — матір міст російських». На що В’ячеслав Чорновіл (який вважав за можливе після вигуків «Ганьба!», «Провокатор» з’явитися на прийомі), стоячи поруч, додав: «Не російських, а руських — за це й вип’ємо». Були присутні представники всіх гілок влади виконавчої та законодавчої. Хоч би що ми говорили, але в зовнішніх політичних відносинах пріоритет України залишається за розвитком добросусідських відносин між нашими країнами і нікуди від цього не втечемо. Поза стінами парламенту наші обранці цілком ладнають між собою. Піднімаючи чарку за російсько-українську дружбу, кожний пив за перемогу. Свою перемогу!

Російський спікер чекає на наших парламентаріїв з візитом-відповіддю (орієнтовно листопад-грудень). До того часу нижня палата Думи на осінній сесії ще раз звернеться до питання ратифікації міждержавного договору між Росією й Україною.

Пропозиції Геннадія Селезньова про входження України в Міжпарламентську асамблею СНД, а також створення троїстого Союзу Слов’янських Держав (Україна — Росія — Білорусь), про проблеми розподілу Чорноморського флоту і входження нашої країни в НАТО коментують присутні на прийомі гості.

прем’єр-міністр України:

— Наші країни повинні дотримуватися добросусідських відносин. Головне завдання українського уряду — не допустити економічної кризи, в якій перебуває сьогодні Росія. Ми повинні розв’язувати стратегічні питання. Насамперед зберегти ринки збуту, не допустити фінансового хаосу.

Союз трьох нагадує СРСР, а двічі ввійти в одну річку не можна. Ми бачимо, що з дуету Росії й Білорусі нічого путящого не вийшло.

За час незалежності були різні періоди відносин між нашими країнами. Діалоги політиків часом доходили до гострої точки, але щоразу знаходили компроміси. Будь-який іноземний політик, особливо високого рангу, має право висловлювати свою позицію з того чи іншого питання, а ми повинні виходити з інтересів України.

Чорноморський вузол давно пора розв’язати. Ця проблема досить болюча, як для Росії, так і для України. Не менш складне питання входження нашої країни в НАТО, адже воно зачіпає стратегічні інтереси росіян.

Ми за мир і дружбу. Побажання найближчих сусідів вислуховуємо з увагою, але чинимо так, як буде краще для громадян України.

Олександр ТКАЧЕНКО, Голова Верховної Ради України:

— Російський спікер запропонував доволі конструктивні рішення взаємовідносин між нашими країнами. Особисто у мене практично немає розбіжностей з Геннадієм Селезньовим про те, що чекає на нас у найближчому майбутньому. Я вважаю, що входження України в Міжпарламентську асамблею піде на користь обом державам. Це перший етап у створенні Міжслов’янського Союзу.

Після ратифікації договору відпаде безліч питань. Ми вийдемо з глухого кута в суперечках щодо Чорноморського флоту. А сівши за стіл переговорів, вирішимо, чи варто Україні входити в НАТО. Першочергове завдання — створення спільного антикризового комітету. Тільки спільно можна знайти правильний шлях.

В’ячеслав ЧОРНОВІЛ, голова фракції Народного руху України:

— Ніякого троїстого Союзу Слов’янських Держав бути не може. Україна лише 7 років почувається вільною. Знову натягати хомут на шию ніхто не збирається. Помремо, але запропонованого пакту не допустимо!

Слухаючи російського спікера, у мене створилося враження, що спинився час. Ми все це вже проходили. Нас стискають в обіймах, бачать, що вислизаємо, от і хапаються за соломинку. Але тоді загинемо всі.

Російська амбіційність заважає домовитися, скільки й кому належить у розподілі Чорноморського флоту. Такий самий вузький, власницький погляд зберігається на НАТОвську проблему.

Олександр ЄМЕЦЬ, член політвиконкому і політради Народно-демократичної партії України:

— У мене створилося враження, що промова Г.Селезньова спізнилася приблизно на сім років. Романтичний ідеалізм витав над усіма, коли проголосили незалежність і суверенність держав. Ідея Міжпарламентської асамблеї просякнута нафталіном. Вирішувати політичні питання сьогодні вона не зможе. Союз Росії, Білорусі й України нагадує казку про трьох братів, які виросли і почали створювати свої сім’ї на власний розсуд. Розраховувати, що втрьох можна вийти з економічної кризи, не доводиться. У нас різні старти: ресурси, промисловість і орієнтири.

Білорусь тягнеться до Росії, сподіваючись трохи протриматися економічно. З їхнього договору поки що самі лише проблеми. Економічна криза пустила глибоке коріння. Ми перейшли до бартерних розрахунків. І це поки що єдино правильне рішення. Ми за економічне партнерство.

Для України входження в НАТО обіцяє вигоди. Саме ця обставина нервує наших російських сусідів. Вони ж гальмують питання ратифікації договору щодо Чорноморського флоту.

Володимир МАРЧЕНКО, заступник голови партії Прогресивних соціалістів:

— Споконвіку слов’яни були разом. Наша фракція вважає пропозиції Геннадія Селезньова дуже конструктивними. Як перший етап: треба ввійти в Асамблею, а відтак підписати Договір, що створює єдину слов’янську державу без будь-яких кордонів. Тоді питання Чорноморського флоту і НАТО вирішаться автоматично.

Ми стоїмо над економічним проваллям, тільки спільно можна вижити. Якщо станеться криза у нас, то провина повністю ляже на людей, які сьогодні «біля керма» України.

Борис ОЛІЙНИК,  голова Комітету у закордонних справах і зв’язках з СНД:

— Україна — суверенна держава. Союзи з різними країнами нам на користь. Треба укладати довгострокові економічні, політичні договори, робити спільні проекти в науці, розвивати культурні зв’язки.

Позиція нашої країни з питання входження до НАТО і про розділ Чорноморського флоту не змінилася. Пора нам приймати світ таким, який він насправді, а не жити ілюзіями.

Петро СИМОНЕНКО, голова фракції Комуністичної партії України:

— Поки що ми не можемо приймати рішень, оскільки перебуваємо в опозиції до влади. Саме мало продумана програма дій привела Україну до глибокої політичної та економічної кризи. Країна розколена на кілька таборів, немає єдиної стратегії дій. Пора усвідомити, що тільки об’єднавшись у Союз Слов’янських Держав ми знайдемо вихід з тунелю.

Можна зрозуміти стурбованість росіян, адже ввійшовши в НАТО, ми зачіпаємо їхні стратегічні інтереси, думаємо сьогоднішнім днем, а не майбутнім. А доки сперечаємося щодо флоту, на Чорному морі господарює Туреччина. Вже зараз вони там усім розпоряджаються, арештовують українські судна. Відчувають нашу слабкість і користуються цим.

Ми на відміну від націонал-демократів послідовні в своїх рішеннях і позиціях.

Отакий вийшов спектр думок. І, схоже, проблема не в Селезньові (він, до речі, не драматизував того, що сталося в парламенті: «У Думі ще не таке буває!»), — а в нашій внутрішній відокремленості. Ми так і не усвідомили: куди прямуємо?

№187 01.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»