Програмні випробування: кінець першої частини інтриги
Учора парламентарії отримали на руки нову редакцію програми, у якій, за їхніми словами, враховано більшість їхніх побажань та пропозицій. Як позитивний факт депутати відзначили, що у заходах щодо забезпечення виконання програми з’явився розділ «Відповідальні виконавці». Проте, на відміну від березневої «подачі» програми до парламенту, цього разу соціально-економічний зміст останньої привернув набагато менше уваги. У питанні прийняття документа, підготованого урядом, акценти значно зміщено у бік політичної площини. До моменту повторного потрапляння у парламентське «чистилище» позиції усіх зацікавлених сторін у «програмному питанні» визначилися досить чітко. Сам Кабмін неодноразово заявляв про те, що «іншої програми нам не потрібно, однак і своєї ми не здамо» і багатозначно натякав, що у разі неприйняття свого дітища за свої місця члени Кабінету Міністрів триматися не будуть. Президент Кучма, зі свого боку, заявив, що незатвердження програми не веде безпосередньо до відставки уряду (саме на останньому багаторазово робили акцент у своїх виступах прем’єр Ющенко та міністр економіки Тигипко). Він неодноразово закликав уряд та парламент шукати шляхів для конструктивного співробітництва. Виступаючи вчора в Донецьку, голова держави зазначив, що програма уряду не заслуговує того ажіотажу, який навколо неї здіймають в парламенті (Інтерфакс-Україна). За його думкою, до програми треба ставитись «як до буденної, чорнової роботи, зробити так, щоб ми зрозуміли — вона діє, необхідна, а не робити з цього політичну кампанію на протязі кількох місяців». Прибічники Віктора Ющенка у парламенті критикували програму Кабміну за недоліки, але, у принципі, готові були підтримати прем’єра. Що стосується «найкритичніше настроєних» стосовно програми (прем’єра?) фракцій СДПУ(о) та «Відродження регіонів», то їхні погляди зазнали деякої еволюції. Зокрема, на першому етапі подання програми до парламенту основна частина критичних зауважень з боку цих фракцій була спрямована не проти суті програми, а проти процедури її подання до Верховної Ради. Потім настала черга самого документа (Олександр Волков неодноразово заявляв, що «ця програма «сира», має безліч недоліків і, певна річ, вона не може бути прийнятою у такому вигляді парламентом»). Наступний етап — спроба «компромісу», коли підтримка парламентом програми була поставлена у залежність від певних кадрових призначень в уряді. І, нарешті, на останньому етапі прийняття програми фракція СДПУ(о) визначила своє ставлення так: «Раніше ми наполягали на кадрових перестановках; при цьому малося на увазі, що буде спільна відповідальність уряду і парламенту за виконання програми. А тепер ми ставимо питання інакше: ніякого тиску на уряд, ніякого торгу з приводу кадрових призначень. Ми не будемо ніяким чином заважити діяльності уряду Ющенка Цей уряд пообіцяв Україні добробут — нехай він і відповідає. Ми і далі сумніваємося у тому, що цей уряд є дійсно професійним у всіх сферах. Проте ми не голосуємо проти, оскільки це означало б, що ми виступаємо проти хороших і правильних лозунгів, проголошених у програмі». Про це в інтерв’ю журналістам сказав учора лідер фракції Олександр Зінченко.
Що ж стосується групи «Відродження регіонів», то, судячи із заяв деяких її членів, чіткої позиції з приводу голосування до вівторка ще не було вироблено.
Можна передбачити, що велика частина депутатських фракцій і груп при голосуванні підтримає програму кабінету Ющенка, оскільки зараз питання підтримки програми означає політичну підтримку самого уряду. Народний депутат Олександр Стоян так прокоментував ситуацію, що склалася: «Прийняття програми — це питання, на жаль, політичне. Так вийшло, що програма кабінету Ющенка — це, передусім, не стратегія дій, а спосіб торгівлі для певних політичних сил. Вона викликає найбільші політичні спекуляції, якщо порівнювати її з попередніми урядовими програмами. Це сталося тому, що прем’єр серйозно зачепив інтереси деяких олігархів, і вони виступають зараз проти прем’єра, а не проти програми. Деякі політичні сили намагаються дискредитувати прем’єра вже з прицілом на наступні президентські вибори, оскільки розуміють, що прийняття програми і її реалізація зміцнять авторитет Віктора Ющенка. Тому вони прагнуть використати програму як спосіб спробувати «поставити на місце» главу уряду, показати «хто є хто» і з ким повинен рахуватися Віктор Ющенко».
Втім, якщо питання про прийняття програми здається більш-менш визначеним, то другий етап «конструктивної співпраці» ВР та уряду — договір про солідарну відповідальність — «провисає» дуже сильно. Навіть ті фракції і групи, які вирішили підтримати програму Ющенка, не мають наміру підписувати договір про солідарну відповідальність. «З одного боку, ця програма дає можливість перейти від економіки «ручного управління» до економіки інтегральної. З іншого боку, за змістом програма все ще залишається дуже слабкою, і брати на себе відповідальність за її реалізацію ми не збираємося», — виклала позицію групи «Трудова Україна» Інна Богословська. Зі свого боку, Олександр Зінченко не виключив можливості підписання договору про солідарну відповідальність між урядом і парламентом, але зазначив, що такий договір «буде підписано лише у тому разі, якщо уряд пропонуватиме нам не «домашні завдання», а спільну роботу над цілком практичними насущними завданнями». Іншими словами — питання про кадрові призначення в уряді закрите не остаточно і може знову постати при розв’язанні проблеми з підписанням «солідарного договору».
