Прорив завдяки компромісу
Цей тиждень може залишити істотний польський слід в історії українсько-російських газових відносин, хоч поки що жодна буква у відповідних угодах та контрактах не змінена. У вівторок у Сопоті (Польща) прем’єр-міністри двох країн уклали, так би мовити, усну угоду про те, що Україна відтепер оплачуватиме таку кількість російського газу, яку реально споживає. Про це заявила після закінчення переговорів Юлія Тимошенко. А Володимир Володимирович оголосив, що нинішні умови світової кризи повинні бути враховані й у взаємних розрахунках та поставках і доповнив співбесідницю: «Домовилися про те, що я зі свого боку, а моя колега — зі свого, дамо вказівку учасникам економічної діяльності, господарюючим суб’єктам із тим, щоб вони ці обставини враховували». Мовляв, у Росії розуміють, «що українська економіка споживає сьогодні стільки енергоресурсів, скільки їй потрібно». «Ми виходитимемо з цього», — зауважив Путін і додав, що про деталі повинні будуть домовлятися господарюючі суб’єкти. Потім Тимошенко підтвердила, що відносини Москви та Києва у сфері поставок газу до України і транзиту до Європи «з моменту підписання контрактів складаються досить успішно, прогнозовано». За її словами, «на сьогодні ми відчуваємо, що всі кризові явища з цієї сфери пішли».
За всіма законами дипломатичного жанру тут би грати фанфарам. Але тишу Сопота вони не порушили. І не лише тому, що це не було передбачене протоколом. Запевнення, що писані вилами по воді, чомусь дуже погано сприймаються. Адже навіть і бездоганні в юридичному значенні і ратифіковані на вищому рівні договори між нашими країнами нерідко виконуються далеко не у всьому об’ємі. А тут усього лише коливання повітря, що на жодному папері ще не залишили свого сліду... Чи будуть вони реалізовані?
Хай як це дивно, але аналіз показує, що Путіну просто-таки доведеться стримати слово. У середу була опублікована аудійована консолідована звітність НАК «Нафтогаз України». У ній, зокрема, вказується, що компанія чекає 2010 року зростання тарифу на транзит російського природного газу на 57 — 60% у порівнянні з тарифом, що діє цього року ($1,7 за 1000 кубометрів на 100 км). Починаючи з 2010 року тариф розраховуватиметься за формулою, зазначається в цьому документі й вказується, що перехід на формульний підхід передбачений контрактом на транзит із російським ВАТ «Газпром», підписаним 19 січня 2009 року. Надії «Нафтогазу» далеко не безпідставні. Крім правової бази, вагомим аргументом для підвищення транзитних тарифів є їхня несправедливість, про що свідчать істотні збитки ($2 мільярди за системою міжнародної фінансової звітності), отримані компанією 2008 року, зокрема і у зв’язку з невідповідністю між зростанням газових цін та стагнацією у сфері тарифів.
Тож і в російського прем’єра могли бути свої проблеми і свої прохання. Як стверджують деякі ЗМІ, Тимошенко погодилася на поступки в тарифах на транзит газу, причому уточнюється, що насправді відповідна домовленість була досягнута на два тижні раніше, в телефонній розмові. Тоді ж український прем’єр попросила колегу припинити судовий процес, що ведеться трейдером «РосУкрЕнерго» в Стокгольмі проти України («Газпрому» належить 50% в цій швейцарській компанії, що вимагає від «Нафтогазу» виплатити $600 млн. пені за невчасний розрахунок за газ 2008 року). Зі свого боку, Україна має для Путіна ще одну приманку. Це будівництво заводу з виробництва ядерного палива, яке Росія хотіла б взяти на себе, обійшовши при цьому такого непростого конкурента, як американська компанія Westinghouse.
Домовленості з усіх цих питань можуть бути оформлені під час наступної зустрічі прем’єрів Росії та України, що, можливо, відбудеться в жовтні в Харкові. Але, швидше за все, остаточний обмін письмовими люб’язностями відбудеться набагато пізніше, приблизно в грудні. Про це повідомив «Дню» народний депутат (БЮТ) Олександр Гудима. За його словами, «поступки в умовах фінансової кризи це, насправді, компроміси, досягнуті між прем’єрами на політичному рівні». Гудима зазначає, що відповідні рішення не були озвучені, тому що зараз обидві команди зайняті розрахунками потенційних збитків, які могли б бути отримані від скорочення транзиту й застосування санкцій за неповне вибрання газу. У цих умовах, як зазначає народний депутат, єдина можливість домогтися поступок із боку Росії — це ставка транзиту для російського газу територією України, що може бути змінена з 1 січня. Але до грудня ні Україна, ні Росія, на думку Гудими, не форсуватимуть підписання відповідних контрактів. Крім того, за його словами, між головами урядів відбулася розмова й про нафтопровід Одеса — Броди.
Гудима запевнив, що Тимошенко ніколи не піде на те, щоб «видворити Росію з цього нафтопроводу, поки не буде повністю завершений проект доставки каспійської нафти країнам Європейського Союзу». «Україна в особі Тимошенко ніколи не гратиме в авантюрні ігри, лише б завдати шкоду Росії», — підкреслив Гудима. Він також не став спростовувати можливість російської участі в будівництві заводу ядерного палива. «У тому й полягає мистецтво переговорів, щоб не розголошувати до певного часу якісь дуже позитивні підсумки, — зауважив народний депутат і продовжив. — Якщо доживемо до наступного року, то побачимо, що Україна використала не 76 мільярдів кубометрів газу, як 2007 року, а, скажімо, 50 мільярдів, і це означатиме, що залежність від Росії скоротилася з 80 до 50 відсотків. Це буде обіцяний народу прорив». «Тож предмет для компромісів є», — закінчив він свій коментар.
