Провокація протесту

Хоч як дивно, але багато обставин останнього часу в процесі інтеграції кримськотатарського народу в українську спільноту чітко вишиковуються в єдину лінію, що свідчить про наявність подвійного ставлення до проблем народу: одна частина суспільства шукає порозуміння й знаходить способи вирішення проблем інтеграції, але інша частина — невидима і часто закулісна «третя сила» — весь час створює реальне ускладнення ситуації. Таке враження, що ця сила не проти в слушний момент задіяти детонатор цієї «етнічної бомби», небезпечного міжнаціонального конфлікту. Але саме в Криму, як ніде більше, зараз усвідомлюють, що він може виявитися некерованим (або навпаки — керованим ззовні) і принести багато горя всій країні…

УБИВСТВО, РОЗРАХОВАНЕ НА ЕТНІЧНИЙ РЕЗОНАНС…

Як встановили правоохоронні органи, пізно ввечері 22 вересня в центрі Сімферополя було скоєно зухвалий злочин — у власній квартирі по вулиці Самокиша, 10 вбили колишнього міністра будівництва Республіки Узбекистан, депутата кількох скликань Верховної Ради УзРСР, голову Організаційного комітету із проведення другого (після повернення кримських татар на батьківщину — першого) курултаю кримськотатарського народу 1991 року, члена Президії, керівника відділу інвестицій і економіки Меджлісу кримськотатарського народу в 1991 — 1996 рр., члена Республіканської комісії у справах депортованих народів Криму при Кабінеті Міністрів України, колишнього консультанта Програми розвитку й інтеграції Криму Програми розвитку ООН, кандидата технічних наук, професора Сервера Омерова і його дружину Аліме, 1927 і 1928 років народження. Сервера Омерова застрелили, а Аліме Омеровій завдали смертельних ножових поранень в ділянку грудної клітки та спину. За роки своєї активної діяльності в Криму Сервер Омеров брав участь у розробці та реалізації Програми повернення й облаштування кримськотатарського народу на свою Батьківщину, обгрунтовував і захищав перед державними органами та міжнародними організаціями- донорами інвестиції на облаштування селищ компактного проживання кримських татар. Сервер Абдуллаєвич, уродженець Сімферополя, з моменту повернення з місць депортації на історичну Батьківщину всю свою е нергію та сили спрямовував на вирішення проблем своїх співвітчизників. За фактом вбивства подружжя Омерових прокуратура Криму порушила кримінальну справу за статтею «навмисне вбивство». Голова Ради міністрів Криму Сергій Куніцин доручив правоохоронним органам «знайти вбивць, щоб покласти край подальшому нагнітанню обстановки ще й на кримінальному грунті».

За даними огляду квартири Омерових оперативники встановили, що злочинці щось шукали. Викрадені відеомагнітофон й інші цінні речі, через що міліція припускає, що метою злочину було пограбування. Разом із тим вражає безглуздя і несумірність злочину — для простого пограбування в Сімферополі могли знайти й багатші квартири, аніж житло заслуженого й авторитетного кримськотатарського інтелектуала. Пограбування квартири в багатоповерхівці для «професіоналів» така звична справа, що могла бути виконана й без жорстокого подвійного вбивства. У цьому ж злочині багато нелогічного. За свідченням правоохоронних органів, злочинці проникли до квартири без злому. Швидше за все, старе подружжя, очевидно, вже відпочиваючи пізно ввечері, власноруч відчинило двері або комусь із знайомих, або у відповідь на непідозрілий візит на зразок «вам телеграма», «це з жеку» тощо. Як вважають кримські спостерігачі, швидше за все цей злочин просто замаскований під пограбування, а насправді має інше підгрунтя. Для простого пограбування не вбивають таких відомих людей, хоч би через небажання опинитися під найретельнішим розслідуванням.

Як вважає керівник Кримського незалежного центру політичних дослідників і журналістів Володимир Притула, за цим вбивством стоїть щось більше, ніж пограбування, «по відеомагнітофони зараз так не ходять». На його думку, мета цього помітного вбивства — викликати широкий протестний резонанс у середовищі кримських татар: «Просто хтось ось уже кілька разів намагається «підняти» кримських татар на масштабні громадські дії з метою дестабілізувати обстановку в Криму…»

Очевидно, що це вбивство розраховане на етнічний резонанс... Претензії висуватимуть до держави, яка вважає себе цілком слов'янською…

«ТЮРКСЬКИЙ ПОЛЮС»

Якщо цей злочин, мовби розрахований на те, щоб бути якнайпомітнішим саме для кримських татар, не просто пограбування, то він логічно вписується в низку останніх подій у Криму. На думку члена меджлісу Надіра Бекирова, саме такого типу злочин може стати детонатором для того, щоб запустити серйозний міжетнічний конфлікт у Криму, грунт для якого вже підготувала ціла серія взаємопов'язаних подій. До цього ланцюжка природно лягають: відмова парламенту України ухвалити закон про політичну реабілітацію депортованих, тривала відмова обговорювати та вирішити питання про статус народу в Україні, повсюдне затягнення «земельної проблеми», що зачіпає інтереси кожного кримського татарина, наявність безлічі локальних конфліктів на території Криму, що створюють обстановку недоброзичливості та напруженості. Це роками порушуване питання про знос ринку в Бахчисараї, охорона кримськотатарських національних і мусульманських святинь, освоєння земель у Тихій бухті, поява останнім часом релігійного розколу, систематичне руйнування кримськотатарських пам'ятників невідомими вандалами. Загалом, мабуть, протягом минулих 15 років репатріації вирішили меншу і не головну частину проблем життя народу, а більша частина їх усе ще «висить» досі, часто невиправдано затягується, утопає в непродуктивних і відсталих «псевдонаучних дебатах» або з нею просто цинічно «зволікають». Ще частину проблем вирішують на місцях принципово неправильно, не в демократичному дусі, з порушеннями законів і прав людини, з ознаками корупції, зважаючи на національність, віросповідання чи історичне минуле конкретної людини, що призводить до обурення діями влади та невіри в здатність держави бути справедливою та демократичною.

Кожна подія, пов'язана сьогодні з кримськими татарами, викликає широкий суспільний резонанс й ускладнює міжнаціональну обстановку. Так, понад п'ятсот бахчисарайців поставили свої підписи під зверненням, у якому вони закликають притягти до кримінальної відповідальності лідера районного меджлісу за загибель вагітної жінки, що сталася після автомобільної аварії. Вони обвинувачують правоохоронні органи в тому, що вони, на їхню думку, намагаються «спустити цю справу на гальмах». У цей самий час біля Сімферопольського вокзалу невідомі вкотре розбили гранітний пам'ятник, встановлений у пам'ять про депортацію. Зловмисників не знайшли.

Протягом останніх місяців ускладнилася й міжконфесійна обстановка. Фактично в лавах кримських мусульман відбувся розкол. Як меджліс і муфтіят, так і прості віруючі в Криму стурбовані появою радикальних організацій, у тому числі таких, як «Хізб-ут-Тахрир», тобто «Партії визволення», заснованої в Палестині понад півстоліття тому і забороненої майже в усьому світі через радикальні програми. Поява емісарів, а потім і організацій не лише «Хізб-ут-Тахрир», а й інших радикальних течій, у Криму не могла відбутися «без допомоги ззовні» й була інспірована «недружніми до України організаціями», вважають експерти. Про розкол у лавах кримського мусульманства говорили в Сімферополі не лише учасники наукової релігійної конференції, в якій взяли участь голови мусульманських громад Криму, імам (духовні настоятелі), «хаджі» (люди, які здійснили хадж до Мекки), а й делегати чергового курултаю, що відбувся в середині вересня. Членів незалежних мусульманських громад у Духовному управлінні мусульман Криму (ДУМК) називають єретиками та закликають кримських татар не піддаватися на їхні провокації. На півострові вже існує 36 релігійних ісламських об'єднань, які не підкоряються ДУМК. Їхня офіційна мета — будівництво Всесвітнього халіфату. Поки що серйозної шкоди від них немає, каже муфтій Криму Еміралі Аблаєв, але вони поширюють листівки, закликають до небезпечних дій. Ці організації працюють проти єдності кримських татар і проти миру в багатонаціональному Криму, вважають у ДУМК. Переконує в цьому досвід інших країн. Наприклад, на півдні Таджикистану нещодавно завершився відкритий суд над 20 членами забороненої в республіці організації «Хізб-ут-Тахрир», поширив повідомлення Інтерфакс із посиланням на Верховний суд цієї країни. Дев'ятеро з 20 членів засуджені до 13—15 років позбавлення волі за статтями за «заклик до повалення конституційного ладу», «розпалювання міжнаціональної, міжрегіональної та міжетнічної ворожнечі». Решта підсудних засуджені до мінімальних строків позбавлення волі, переважно за приховування та недонесення. А в Караганді зараз почалися слухання щодо кримінальної справи стосовно члена організації «Хізб-ут- Тахрир» 29-літнього Фаруха Абдугапарова, який приїхав до Караганди з Кентау Південно-Казахстанської області. Прокуратура Казахстану обвинувачує його в тому, що він на території Центрального ринку Караганди розповсюджував листівки «Хізб-ут- Тахрир». При обшуку квартири, де проживав Абдугапаров, виявили 16 книжок, одну брошуру та 850 листівок «Хізб-ут-Тахрир». За висновком експертизи, в текстах книжок і листівок містяться заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі та зміни Конституційного ладу Казахстану, є факти приниження честі та гідності представників немусульманської частини населення.

Кримська «Хізб-ут-Тахрир» — це приблизно 500—600 чоловік. Здебільшого, зазначає муфтій, — молодь, яка введена в оману. Цих людей треба переконувати. На вступ до лав радикалів людей зазвичай штовхає несправедливість, нерівність у суспільстві. У Криму, вважає Еміралі Аблаєв, для подібного немає особливих причин — будівництву мечетей не перешкоджають і не забороняють сповідати іслам. Але існує інша несправедливість. Наприклад, нещодавно кримські татари, будівельники тресту «Цивілбуд», спеціально створеного для зведення житла для депортованих, забарикадувалися в одній із квартир дев'ятиповерхівки в селищі компактного проживання кримських татар — Фонтани — і заявили про грубе порушення своїх прав. При наймі на роботу з ними укладали контракти про виділення половини квартир у побудованих будинках сім'ям будівельників. Багато з них працюють уже по десять років, поневіряються по вагончиках і гуртожитках, часто по дві сім'ї з дітьми в одній кімнаті, вони побудували багато житла для своїх співвітчизників, але положення про виділення квартир будівельникам постійно порушують. В одному будинку виділили тридцять відсотків, в другому — десять. Зараз збудували останній будинок і побутують чутки, що будівельникам дають лише п'ять квартир. Будівельники вважають, що зайняли за правом своє житло і погрожують, що в разі насильного виселення готові піти на самоспалення. То чи не можна або виконувати контракти, або не укладати договори з явно нездійсненними умовами, але не доводити людей до відчаю?

Деякі експерти також вважають, що мусульманські лідери самі створили передумови для вкорінення на півострові радикальних ісламських течій. Кілька років тому керівництво меджлісу і муфтіяту намагалися розвивати зв'язки з арабськими країнами з надією на фінансову допомогу з їхньої сторони. У результаті на півострів прийшла арабська модифікація ісламу. Крім того, як вважають фахівці, муфтіят поступово програє ідеологічну боротьбу на цьому полі. У громадах, які підпорядковуються Духовному управлінню мусульман, як правило, на посадах імаму перебувають люди, котрі не мають спеціальної духовної освіти. Громади арабського спрямування очолюють люди, які пройшли підготовку в солідних вищих релігійних навчальних закладах Близького Сходу. Внаслідок цього в релігійних дискусіях вони мають набагато кращий вигляд, що дозволяє їм успішніше вербувати прихильників серед молоді. З усього видно, що зараз на півострові, на тлі стурбованості кримських мусульман за чистоту своєї віри, розгортається боротьба за сфери впливу між представниками арабських і турецьких релігійних організацій. Так, у Криму вже існує представництво Міністерства у справах релігій республіки Туреччина, яке й стало одним з організаторів науково-практичної конференції з проблем релігій.

Одна з найбільш конфліктогенних проблем — наділення репатріантів землею. З проблемою землі репатріанти зіткнулися ще в 1980-х роках, коли поверталися до Криму і були вимушені самовільно займати ділянки тому, що влада відмовляла їм у цьому, хоча через рік-два сама й узаконила «самоповернення». Отже, проблемі — близько 20 років. Хіба цього часу не досить, щоб вирішити її в законодавчому, економічному, соціальному руслі? Її частково вирішили в степовій частині Криму, і лише явочним «самоповерненим» порядком. Сьогодні вона перемістилася на Південний берег, звідки багато кримських татар родом. Чому ж і нині цей процес не має законодавчої основи? Чому і донині кримські татари відповідають «самозахопленнями татарськими» на «самозахоплення слов'янські», і кладуть таким чином край намірам сільрад, які вважають за краще продати землю стороннім, часто іноземним громадянам, забрати в свою власність, але тільки не вирішити проблему репатріантів. Влада про «самозахоплення» місцевих жителів і організацій говорить впівголоса, а самозахоплення татарські кримські газети вже називають модним нині словом «земельний тероризм», хоча фактів самовільного та незаконного захоплення землі з боку кримських підприємств, із боку приватників у кілька разів більше, але козацькі пости виставляють лише проти татар? І обидві сторони — козаки та кримські татари — як це видно на прикладі пікетів у Тихій бухті, що стоять уже кілька місяців один проти одного, як редути, і готові стояти на своєму на смерть, не поступаючись ані п'яддю «своєї землі». А що як незабаром цілком у дусі часу хтось висловить ідею про превентивні удари, щоб… подолати «земельний тероризм». Але хіба все це — шлях, який може привести до вирішення проблеми та порозуміння, а не до розростання ворожнечі? Тому так сталося, що Крим і через двадцять років після виникнення цієї проблеми стоїть на порозі запеклих і перманентних земельних конфліктів… І невже всі безсилі що- небудь зробити?

«СЛОВ'ЯНСЬКИЙ ПОЛЮС»

З іншого боку, триває накопичення потенціалу і на «слов'янському полюсі» Криму. На півострові, як вважають експерти, аж ніяк нестихійно вже виникли кілька десятків різних російських і псевдоукраїнських козацьких організацій, основне призначення яких проявилося в протистоянні з кримськими татарами під час різних акцій. Тиждень тому почався об'єднувальний процес козаків — відбулася рада, що обрала крайові органи управління. Ні для кого не є таємницею, що попри те, що минає п'ятий рік реалізації «Національної програми відродження та розвитку українського козацтва», процеси реанімації козацтва в країні полишено на самоплив, і вони часом набувають небезпечних контурів. Наприклад, у Криму небезпека посилюється тим, що історичного коріння українське козацтво тут не має, але ніби реанімовані козачі структури виконують різні замовлення місцевої влади — охороняють якісь об'єкти, чергують в охороні громадського порядку, просто вдають, що захищають місцеву владу, православ'я, слов'янську частину населення від… кримських татар. Вони часто проводять напіввоєнізовані навчання, залучають і виховують у войовничому дусі молодь, яка не має з козацтвом нічого спільного. Отже, чим більше місцеві органи влади затягують вирішення проблем репатріантів, чим сильніше вони, відповідно, наполягають на своїх правах, але з іншого боку — тим сильніший зв'язок влади та місцевих козаків, тим більше вони перебирають на себе функції воєнізованих підрозділів, і тим сильніше протистояння з кримськими татарами. Саме ця тактика вже кілька разів призвела до кривавих конфліктів, як у Судаку, Морському, а то й вбивств, як у Веселому. А тепер учасники козацької ради вже в загальнокримському масштабі звернулися до влади з проханням розглянути їхні проблеми, по-друге, закликали владу «поставити закон на чолі всіх процесів, що відбуваються в Криму», але з іншого боку вони заявляють, що «ми поставимо жорсткий бар'єр подіям на зразок бахчисарайських, судацьких, урожайненських, «коттонських»…» Усе це — конфліктні ситуації з кримськими татарами. І козаки пропонують свої зусилля аж ніяк не для цивілізованого їх вирішення, а для силової протидії. Але виникає справедливе запитання: як і чому ми дожили до того, що не правоохоронні органи й органи влади планують цивілізовано вирішити раз і назавжди щоразу виникаючі проблеми міжнаціональних відносин, а якісь самозванці погрожують поставити «бар'єр» у той час, коли треба було б не розділятися бар'єрами, а налагоджувати спільне життя, адже росіяни і кримські татари нікуди один від одного не дінуться та приречені жити по-сусідськи?

Минулого тижня в Криму створили «Слов'янський собор Криму», що об'єднав більшість і політичних, і національно-культурних об'єднань слов'янської частини населення. Зрозуміло, що собор створений із передвиборними цілями, і хоча його організатори заявляють, що він не спрямований проти когось, але також зрозуміло, що його створено не з метою сприяти вирішенню національно- культурних проблем мусульман і кримських татар, а це може лише посилити концентрацію протистояння на етнічному грунті. Примітно, що в один день із «Слов'янським собором» у Сімферополі відбулося й засідання Координаційної ради суспільно-політичних сил кримськотатарського народу, що об'єднала товариства й організації, які не погоджуються з політикою меджлісу. Створена на базі Мусульманської партії України (Донецьк) і тому зазвичай згодна із позицією влади, цього разу і Координаційна рада висловила, по суті, протест проти таких методів інтеграції. Як можна рекомендувати народу голосувати на виборах за того чи іншого кандидата, якщо жоден із них не заявив, що має намір конкретно вирішувати проблеми мусульман і кримських татар і відновлювати наші права, — сказав журналістам голова КР Кубедін Куртбедінов.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ…

Перед нами відривається всього дві перспективи: або знайти спосіб вирішити кримські проблеми миром, або ще за кілька років затягнути вузол настільки, що вони почнуть самі вирішуватися, але конфліктним шляхом.

Тому сьогодні виникає запитання: а чи правильні методи, якими намагалися вирішувати ці проблеми досі, якщо вони не дали результату? Із кримської практики випливає, як здається на перший погляд, парадоксальний висновок: шлях створення етнічних або релігійних об'єднань приводить до відродження національних традицій, культури, мови, все це дуже добре, але це не веде до вирішення конфліктних ситуацій. Скажімо, досвід Криму 2000 року свідчить про те, що коли православна єпархія без урахування думки Духовного управління мусульман намагалася встановлювати в Криму християнські символи, це призвело до жорсткого конфлікту. Але тільки діяльність Міжрелігійної Ради «Мир — дар Божий!», хоча також не без ускладнень, але все ж привела до, хоч поки що й не дуже стійкого, але порозуміння між двома конфесіями. Проблема відтворення в Криму Собору Олександра Невського з одного боку та Соборної мечеті — з іншого, викликала лише конфлікти доти, поки влада не почала спільну співпрацю з обома релігійними організаціями. То, може, цей досвід слід поширити на інші сфери життя — замість вузьконаціональних дедалі частіше створювати й міжнаціональні об'єднання, — особливо в місцях компактного проживання репатріантів, які спільними зусиллями слов'ян і кримських татар вирішуватимуть спірні проблеми шляхом порозуміння, а не конфлікту та протистояння, як козацькі громади в кримськотатарських селах.

З іншого боку, чому так виходить, що досі в Україні тюркському та мусульманському світові ніби протистоять вся слов'янська влада, всі слов'янські суди, слов'янські правоохоронні органи? І будь-яке їхнє рішення вже внаслідок цього сприймається як рішення, прийняте іншим народом, людьми іншої віри, інших переконань. Аналіз залучення кримських татар до органів влади в Криму свідчить, що місцеве населення вже довіряє репатріантам, а влада — ще ні. Наприклад, на минулих виборах до рад усіх рівнів кримчани обрали 14 відсотків кримських татар, що відповідає відсотковому складу суспільства. До Верховної Ради автономії обрали 7 депутатів, до деяких сільських рад 25—40 відсотків. Водночас в органах виконавчої влади, куди людей не обирають, а призначають, кримських татар часто немає зовсім, а якщо є — то 1—2, але не більше 3 — 5 відсотків. Зрозуміло, що підбір проводять за професіональними якостями, але минуло вже понад 15 років, відколи кримські татари повернулися на батьківщину, за цей час, власне, на батьківщині вже виросло нове покоління народу, здатне працювати в усіх галузях. Життя показує, що кримські татари та місцеві жителі найлегше знаходять спільну мову в місцях спільного проживання, а це означає, що й «у місцях спільної роботи» їм буде легше знайти порозуміння. Чому ж весь Крим досі не місце спільної — зладженої, творчої — роботи?

Крім інших, частиною об'єктивних причин можна назвати й деяке зовнішнє замовлення, що існує стосовно Криму. У Криму вже звикли і практично не реагують на порівняння його з Чечнею, а кримських татар — із чеченцями. Проте ці примітивні аналогії раз у раз підігрівають окремі політики, наприклад, Леонід Грач, який періодично знаходить у кримських горах «табори ваххабитів» і «сховану зброю». У серпні цього року в Москві відбувся 37-й Міжнародний конгрес сходознавців, на якому, за свідченням його учасника, російського історика Світлани Червонної, перемогла лінія не прихильників історичного прогресу, а політичне замовлення на збереження старого негативного ставлення до тюркського світу, в тому числі й до кримських татар. Це викликало обурення німецьких і російських істориків, проте в проведенні спеціальної секції по Криму конгресу відмовили, тези доповідей істориків опублікували в спотвореному вигляді, крім того, додали нові доповіді, у яких, наприклад, стверджувалося, що репатріація кримських татар загрожує Криму… екологічними лихами.

Здається, що саме сьогодні для нас є актуальним пам'ятати, що лозунг «мочити в сортирах» ні до чого хорошого не може призвести. Саме час обрати іншу, розумнішу тактику та всіма силами шукати в суспільстві мотиви для порозуміння, а не причини для конфлікту…

Коли верстався номер, кримська міліція заявила про розкриття вбивства ветерана кримськотатарського національного руху Сервера Омерова та його дружини Аліме, повідомляє Інтерфакс- Україна. Про це в понеділок на прес-конференції в Сімферополі оголосив присутнім виконуючий обов'язки начальника кримської міліції Микола Пихтін. МВС наполягає на неполітичній версії події. З його слів, мотивом убивства було пограбування. Основного підозрюваного, зі слів М. Пихтіна, затримали минулої неділі в орендованій квартирі. Ним виявився 29-річний житель Запорізької області, раніше двічі судимий. Під варту взяли і двох спільників підозрюваного — 25 річного чоловіка та 33-річнужінку, жителів Сімферополя. Зі слів М. Пихтіна, квартиру взяли штурмом із допомогою підрозділу «Беркут» протягом 30 секунд. Під час першого допиту з'ясувалося, що основним мотивом здійснення злочину була користь. Зі слів в. о. начальника міліції, підозрюваний раніше бував у квартирі потерпілих під виглядом майстра із ремонту меблів і вже тоді в нього виник задум про здійснення пограбування та вбивства. У зловмисників вилучено особисті речі пенсіонерів. У цей час прокуратура Криму веде слідство.