Пристрасті за прем'єром

Коментуючи інформацію про те, що Президент України збирається запропонувати парламенту кандидатуру В.Пустовойтенка, А.Кінах сказав, що в даний момент ведуться «надзвичайно складні переговори в парламенті» і він не хотів би, щоб заяви преси «могли порушити баланс, що вже складається».

Тим часом багато спостерігачів вважають, що цей баланс сил, що складається в парламенті, може порушити аж ніяк не преса, а наше економічне становище на тлі нашого цілком конкретного економічного ж балансу із Заходом, який буде обговорюватися під час візиту місії МВФ в Україну.

Україна в рамках трирічної програми розширеного фінансування EFF, відкритої у вересні 1998 року, планує отримати загалом $2,6 млрд.

МВФ з початку програми виділив Україні транші на загальну суму $965 млн. Рішення про виділення останнього траншу обсягом $184 млн. було ухвалено 7 вересня. Наприкінці вересня фінансування було припинено, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Це прикре для нас припинення фінансової допомоги можна пояснити тим, що Захід чекав, чим закінчаться президентські вибори. А може, й тим, що за підсумками жовтня Україна не виконала цілий ряд фінансових показників програми, зокрема, перевищила ліміти дефіциту бюджету та активів Національного банку.

Безумовно одне: після перемоги Леоніда Кучми підтримка демократії в Україні набуває для Заходу цілком конкретного економічного пріоритету. Що в перекладі з теоретичних міркувань на практичну площину означає, що наші кредитори чекають сигналів про початок структурних перетворень української економіки. Одним з таких сигналів може (й має) бути кандидатура прем'єр-міністра.

А.Кінах зазначив, що «суть навіть не в персоналіях», оскільки в цей час для України вкрай необхідно «трансформувати значний політичний результат в конкретні професійні, державні дії гілок влади для подальшого розвитку країни, для просування структурних демократичних економічних реформ».

Проте у відповідь на запитання «А хто?», крім імені пана Пустовойтенка, підтриманого Президентом, прозвучали імена Миколи Азарова, Віктора Медведчука і Леоніда Деркача.

Тому навіть внесення на обговорення ВР кандидатури В.Пустовойтенка (або когось іншого з першої когорти претендентів на прем'єрське крісло) зовсім не означає, що саме він займе цей пост.

Адже цілком можливо, що ці кандидатури усунуть руками парламенту, щоб звільнити місце для професіоналів від економіки, а не від груп впливу у парламенті, які вимагають винагороди за свій внесок у перемогу Л.Кучми. У другому ешелоні претендентів називають імена віце-прем'єра Сергія Тигипка і голови НБУ Віктора Ющенка. Щоправда, складається враження, що імідж пана Ющенка як творця монетаристської політики всіляко оберігають ( чи просто не можуть його вмовити), а пан Тигипко матиме ще ті проблеми при проходженні ВР. А все- таки резерв у Президента є.

Так чи інакше, згідно з Конституцією України, Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним Президентом країни, інавгурація якого має відбутися 30 листопада. Нагадаємо, що прем'єр- міністр призначається Президентом України за згодою більш як половини конституційного складу Верховної Ради (не менше за 226 голосів).

У будь-якому випадку кандидатура прем'єра буде достатньою для розкриття економічної політики Леоніда Кучми на найближчий період. І в цьому сенсі вона набагато важливіша для України, ніж для Заходу, тому що нам в економіці відступати вже нікуди.