Птахи проти У заповiдника хочуть вiдiбрати... воду
«День» вже неодноразово писав про проблему, яка виникла з будівництвом глибоководного судноплавного каналу з Дунаю до Чорного моря, який, згідно з проектом Мінтрансу, має пройти через гирло Швидке — серцевину Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ). Емоційна нарада представників НАНУ і Міністерства транспорту, на якому останні заявили, що, всупереч усьому, канал буде побудовано, мала логічне продовження. Як стверджує директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич, днями до Адміністрації Президента надійшов розроблений Мінтрансом проект указу глави держави. В ньому йдеться про те, щоб вилучити із заповідної території 5600 га, тобто практично всі водні угіддя. Для ДБЗ це означає загибель, і це зовсім не перебільшення екзальтованих екологів. У разі, якщо заповідник позбавити водних ресурсів, тут перестануть гніздитися птахи, яких в ДБЗ, нагадаємо, проживає 280 видів, і 48 iз них занесено в Європейську і Українську Червоні книги. Станеться ж це тому, що за правилами, під час репродуктивного періоду до птахів не можна підходити ближче, ніж на 400 метрів. А крім цього, треба стежити ще і за тим, щоб вони не злітали в повітря. І перше, і друге, з урахуванням нової географії Дунайського біосферного заповідника, стане просто нереально. І адміністрація програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» анулює сертифікат біосферного резервату. Щоправда, з юридичного погляду, щоб перерозподіл території все-таки стався, потрібно ще багато часу й зусиль. Правомірним рішення буде лише тоді, коли з ним погодиться Верховна Рада і Президент. У іншому разі це суперечитиме Земельному кодексу, в статті 150-й якого чітко сказано, що рішення щодо таких цінних земель, як заповідні, повинні прийматися саме за цією схемою.
Питання про перерозподіл території порушено Мінтрансом не випадково. Заступник директора з технічної експлуатації каналів і плавзасобів підприємства «Дельта-лоцман» Костянтин Сизов (нагадаємо, дане підприємство є безпосереднім розробником проекту будівництва каналу) стверджує, що спочатку НАНУ і керівництво заповідника не виконали один з пунктів указу Президента про розширення території заповідника «Дунайські плавні» і перейменування його на Дунайський біосферний заповідник. У цьому пункті від вищезгаданих інстанцій вимагали розробити нову зональність і узгодити її «з Комітетом рибного господарства, комітетом лісового господарства, а також з іншими зацікавленими міністерствами і відомствами». За його словами, «зацікавлених» проігнорували. І в результаті зони розміщені таким чином, що при будь-яких варіантах будівництва каналу постраждає флора і фауна заповідника. Тому в «Дельта-Лоцман» стверджують, що при опрацюванні альтернативних варіантів НАНУ переслідує лише одну мету: не допустити будівництва, пропонуючи надто затратні варіанти, не більш прийнятні з екологічного погляду. При цьому тут, щоправда, не говорять про важливу деталь: автор одного з найбільш вдалих iз погляду НАНУ альтернативних варіантів будівництва — директор «Проектгідробуд» Велимир Зизак, — заявив про те, що його оригінал, м’яко скажемо, відрізняється від того, що знаходиться зараз в Мінтрансі: у лобістів каналу вартість проекту в кілька разів завищено.
Тим часом конфлікт підійшов до тієї стадії, коли одна з сторін вже забуває про причину його виникнення, і дискусія плавно переходить у пошук методів дискредитації. Ось, наприклад, якщо вірити висловлюванням деяких мешканців Вилково, то, виявляється, з 1998 року (тоді розширилася площа заповідника за рахунок територій навколо м. Вилково, Стенцовсько- Жебрияновських плавнів і острова Єрмаков) населення страждає: ДБЗ заважає здійсненню господарської діяльності. У той же час, якщо порівняти статути «Дунайських плавнів» і Дунайського біосферного заповідника, то чітко видно: до указу Президента на території, не порушуючи закон, можна було тільки рибалити. А вже у часи ДБЗ, крім того, що нові території, за винятком лише Стенцовсько-Жебрияновських плавнів (7 тис. га), залишилися у колишніх землекористувачів, ніхто не обмежував їх права на зазначених територіях. Зоною суворої охорони заповідника залишилася лише територія колишніх «Дунайських плавнів», яка не збільшилася в 1998 роцi ні на один квадратний метр.
У середу в Вилково певні особи вже розповсюджували на місцевому ринку листівки. У них «доброзичливці» попереджали місцеве населення про те, що заповідник планує розпочати роботи щодо «реанімації» території. А це означає, що у місцевих мешканців відбиратимуть городи — основне джерело існування. Знаменно, що про «реанімацію» керівництво ДБЗ чує вперше i вважає це черговою провокацiєю проти заповiдника.
