Репетиція просторів

Не встигли керівники Росії, України, Білорусі та Казахстану підписати в Ялті угоду про створення єдиного економічного простору цих чотирьох країн, як у Пекіні, під час саміту прем’єр-міністрів країн-учасниць Шанхайської організації співробітництва затверджено програму створення вільного простору товарів і послуг. У світі до пекінської домовленості поставилися з набагато більшою цікавістю, ніж до ялтинської. Воно й зрозуміло — додавання пострадянських економік небагато змінює у світовій економічній кон’юнктурі, тим більше, що Росія все одно має більший економічний потенціал, ніж її сусіди — ну хоча б через безтурботне витрачання енергоресурсів. Але у пекінській домовленості присутній Китай. Це вже серйозно. Це вже економіка і навіть велика політика — вільний простір за участю Китаю, Росії та країн Центральної Азії може стати справді важливим світовим ринком. Одне тільки незрозуміло: у скільки просторів входитиме Росія до 2020 року?

Підрахувати наміри справді непросто. Єдиний економічний із Україною, Білоруссю та Казахстаном. Вільний із Китаєм, Казахстаном та країнами Центральної Азії (а цікаво, чим вільний відрізняється від єдиного?). Євразійське економічне співтовариство. А ще й особливі відносини з Євросоюзом, безвізовий режим, вільний обіг товарів і послуг. А цікаво, чи означає вільний простір з Китаєм те що його громадяни отримають можливість безперешкодної трудової міграції не тільки на території країн-учасниць простору, але й на території країн, що підписали угоду про ЄЕП? Або йдеться тільки про товари і послуги, а люди нехай сидять вдома або — у гіршому разі — допливають до Благовєщенська? І як Україна і Білорусь повинні ставитися до ще одного простору, що виникає біля їхніх кордонів з участю країн, готових створювати простір разом із ними?

Безладдя в просторах — синонім безладдя в головах. Російське керівництво насправді ще не визначилося, до якого типу економіки воно тяжіє, з ким реально може створювати економічні союзи — цивілізованими, але дуже стурбованими собою європейцями, зрозумілими, але не дуже стурбованими Росією сусідами або китайцями, які обрали особливий, але такий привабливий для будь-якого пострадянського чиновника шлях. Ось і виникає один простір за іншим, один простір на іншому. І нічого, що насправді ніяких вільних та єдиних просторів так і не виникне — головне, у Москві цього дуже-дуже хотіли…