«Секретний острів» на голодному пайку

Іноді «будбатівці» з’являлися в місті. Дивні вони якісь були — високі на зріст, кремезні, такі собі «радянські рембо». Проте найбільше шокувала не зовнішність, а те, що в самоволку вони бігали... вплав, не надто замислюючись над висотою хвиль або температурою води.

«ДЕСЬ ПІД ОДЕСОЮ»

Уперше за наших часів Травневий згадується у 70-х роках, коли в американській пресі промайнуло повідомлення, що «десь під Одесою» є острів, на якому готують радянських морських диверсантів. Тоді з відповіддю в газеті «Красная звезда» виступив особисто міністр оборони СРСР маршал Ахромєєв: чого, мовляв, тільки не вигадають вороги, щоби зганьбити радянський устрій. Це були часи, коли шпигуни й диверсанти були американськими (китайськими, англійськими і т. ін.) А якщо хтось і траплявся в Союзі, то виключно — розвідники.

Відкрито про острів Травневий заговорили на початку 90-х, коли після розвалу СРСР почався розподіл флоту. Тодішній командир Травневого капітан 1-го рангу Анатолій Карпенко і його бригада присягнули на вірність Україні. Тоді ж стало відомо, що на острові міститься військово-морський центр спеціального призначення, головне завдання якого — підготовка особового складу до дій в тилу ворога. Інакше кажучи — навчання саме тих диверсантів, про яких згадували американці. З’ясувалося, що й елітний підрозділ, і сам острів — унікальні.

«ОТСЕЛЬ ГРОЗИТЬ МЫ БУДЕМ...»

Зважаючи на особливу секретність, історія появи острова чи то загублена, чи то не розголошується. Відомо, що його було створено штучно — як форпост, що перегороджував шлях фарватером турецьким кораблям у Дніпро-Бугський лиман. Щодо «авторства», то тут є дві версії. За однією з них, ідея належала генералісимусу О.Суворову, була підтримана Катериною II, після чого острів насипали протягом 25 років. Інші джерела приписують створення острова видатному інженерові генерал-ад’ютанту Є.Тотлебену. Так чи інакше, відомо, що за часів російсько-турецької війни 1877—1878 років острів уже існував.

Він будувався на палях, вбитих в грунт за конфігурацією острова довжиною 1400 метрів. Між паль насипали каміння та глину, а зверху — пісок, завезений із Очакова та Кінбурнської коси. Навколо, щоб острів не руйнували штормові хвилі, було споруджено кам’яний захисний мол. До 1881 року острів мав причал, склади, 40 казематів, порохові льохи і навіть залізницю. Однак предметом особливої гордості були дальнобійні гармати та мортири. Їх було встановлено на рухомих платформах для кругового обстрілу, і вони спеціальним механізмом піднімалися з казематів, а після стрільби опускалися глибоко під товщу бетону, каміння й піску, що робило їх невразливими для вогню у відповідь. Це стало у пригоді й через десятиліття: під час Великої Вітчизняної протягом декількох місяців Травневий був неприступним. А інженери кінця ХIХ століття називали штучний острів «видатною гідротехнічною спорудою, що не має аналогів у світі».

З островом пов’язане ім’я легендарного лейтенанта П.Шмідта, котрий очолив флотське повстання в листопаді 1905 року і взяв на себе командування Чорноморським флотом. Арештованого 15 листопада П.Шмідта відправляють із Севастополя в Очаків, а згодом — на острів, де тримають в одному з казематів до 6 березня 1906 року. Звідси його відвезли на острів Березань, де розстріляли. На Травневому є й музей Шмідта, і пам’ятник «Потьомкіну» — основа фок-щогли легендарного броненосця. Втім, ці «визначні пам’ятки» створено не для туристів: з 50-х років на острові дислокується секретна частина спеціального призначення.

«ПРИКРОЩІ Й НЕСТАТКИ АРМІЙСЬКОЇ СЛУЖБИ»

Рано вранці катер з очаківського військового порту доставляє нас разом з офіцерами й мічманами, що квартирують у місті, на Травневий за півгодини. Від цікавих очей острів прикритий буйною рослинністю. Якщо дивитися зверху — просто вкрита травою земля. Більшість споруд немов «вмонтовані» в острів збоку — вони залишилися ще з минулого століття. Там завжди прохолодно, що особливо приємно у вбивчу сорокаградусну спеку: час від часу заходимо до казематів, де градусів сімнадцять, не більше, — щоби прохолонути.

Життєзабезпечення на острові автономне. Вода — дуже смачна, м’яка — видобувається із свердловини глибиною близько 100 метрів. Постійно гуде дизель, що виробляє електроенергію. Є невелике підсобне господарство — три корови, нещодавно народилося теля. Проте, незважаючи на всі зручності, тут, як ніде, вдосталь «прикрощів і нестатків армійської служби».

Тренування на виживання проводиться, як правило, на розташованій відносно недалеко Тендровській косі. Про більшість вправ говорити не заведено, проте спецназівці поділилися деякими секретами. Наприклад, як добути воду в умовах пустелі. Викопують в піску яму, на дно якої встановлюють яку-небудь ємність. Зверху яму накривають плівкою, але не рівно, а «конусом», вершина якого спрямована вниз, в отвір ємності. Як наслідок, волога із землі конденсується на плівці й краплина за краплиною скочується в ємність, за добу так може накапати до півлітра — якщо дотримуватись певних правил, цього цілком досить для життєзабезпечення організму.

Добре здоров’я — лише одна з вимог при відборі військовослужбовців до цієї частини. Обов’язковою є психічна стійкість. Бажано мати спортивний розряд. Не буде зайвим і знання мов країн Чорноморського басейну. Решті навчають тут — різним видам єдиноборств, стрільбі з найрізноманітнішої зброї (особливо популярні безшумні зразки, з глушителями), керуванню спецтехнікою та засобами зв’язку. Є гірська підготовка. Обов’язковими є стрибки з парашутом — як на землю, так і на воду. А зважаючи на специфіку частини, однією з профільних дисциплін є водолазна підготовка.

Один із найстаріших офіцерів частини, що прослужив на Травневому з 1977 року, заступник командира з водолазної підготовки капітан

1-го рангу Володимир Шугайло про виконання бойових завдань вважає за краще не говорити. Більше — про «мирні» завдання, які виконували й виконують спецназівці. Під час Фестивалю молоді та студентів на Кубі забезпечували підводну охорону кораблів від можливих диверсій. Брали участь у ліквідації наслідків катастрофи з теплоходом «Нахімов» — забезпечували проходи для цивільних водолазів. Працювали під час аварії каналізації у Харкові. Плюс — численні підводні розміновування: знищували торпеди під Одесою, авіабомбу в районі херсонського елеватора, міну часів Першої світової війни в гирлі Дунаю під Ізмаїлом...

Перспективний напрям роботи спецназівців-водолазів — боротьба із морським тероризмом. Свої навички вони продемонстрували під час показового виступу. Тоді терористи захопили заручників на кораблі, зажадали викупу. Їм повезли мішок грошей, під час передачі яких з-під води вискочили спецназівці й перестріляли всіх «бандитів». «Заручники» залишилися живими.

ГОЛОДНИЙ ПАЙОК

На лавці перед казармою сиділи мічмани й міркували про користь голодування. Міркування підтверджувалися прикладами з власної практики: з 1 серпня офіцери та мічмани частини сидять на голодному пайку.

Специфіка служби на Травневому така, що багато офіцерів і мічманів, особливо неодружених, живуть тут же, на острові — в казармах. Тут же і cтолувалися. У минулі роки існувала спеціальна постанова Кабміну СРСР, яка дозволяла офіцерам і мічманам Травневого, в зв’язку з специфікацією служби, харчуватися нарівні з матросами за нормою №3 — так званий «морський пайок». Тепер остров’ян зрівняли з усіма іншими частинами: хочеш харчуватися в місцевій їдальні — плати. І з 1 серпня офіцерів і мічманів зняли з постачання. Вони б і раді були платити, та без платні сидять декілька місяців. Тим, хто живе в Очакові, в кого родичі, — трохи легше. Хто один живе на острові, перебивається, чим може.

Проте брак грошей дається взнаки не тільки на шлунках, а й на службі: немає пального для катерів і вертольотів, фізично й морально застаріла техніка, немає кисню для заправляння підводних апаратів, термін експлуатації гідрокостюмів перевищив 20 років. Тому багато хто йде, звільняється. На запитання: «Куди?» їхні товариші по службі лише знизують плечима й усміхаються: «У наш час фахівці з доброю інженерно-саперною, водолазною підготовкою, навичками стрільби без роботи не залишаться». Проте не залишаються без роботи й ті, хто продовжує служити на Травневому, — в частині, яка, як і раніше, вважається елітним і найбільш боєздатним підрозділом української армії.