...Ще на крок ближче. І не з нуля

Три роки тому, 23 травня 2002 року, Україна вперше відкрито заявила про свою мету вступити до НАТО. Що відбулося за цей доволі складний період? Празький саміт, де, попри несприятливу політичну атмосферу, було укладено План дій Україна — НАТО. Стамбульський саміт, де, незважаючи на очікування, так і не сталося підвищення формату співпраці між Україною і Альянсом. Київ, долаючи чимало перешкод, йшов у євроатлантичному напрямку. Здавалося, що цей процес відбувався швидше наперекір, аніж завдяки: урядовці, які були вірними реалізації курсу на НАТО, становили абсолютну меншість. Знадобилося три роки виконання непростого домашнього завдання, аби за всіма формальними критеріями Україна розпочала шлях до повноправного членства в Альянсі. Сталося це вчора у Вільнюсі, столиці колишньої радянської республіки. Рік тому, нагадаємо, три балтійські країни — Литва, Латвія, Естонія — стали членами НАТО. Початок нового формату співпраці між Києвом та Брюсселем саме у дружньому до України Вільнюсі багато в чому виглядає символічним.

«Ми зробили це разом — НАТО і Україна. Ми трансформували наші відносини. Це — Інтенсифікований діалог», — сказав учора на прес-конференції після завершення засідання Комісії Україна — НАТО Генеральний секретар Яап де Хооп Схеффер. Міністр закордонних справ Борис Тарасюк заявив, що цим самим починається новий етап у відносинах між Києвом і Альянсом.

Без сумніву, цей новий етап у відносинах Києва та Брюсселя розпочався не вчора. На цьому, зокрема, наголосив і український міністр: «Україна почала новий етап у стосунках з НАТО не з нульового рівня. Ми накопичили цінний досвід у різних механізмах співпраці: це програма «Партнерство заради миру», індивідуальні партнерські програми, Хартія Україна — НАТО, План дій і щорічні Цільові плани. Цей досвід співпраці наближає Україну до НАТО стосовно військових сил України та Альянсу». Інтенсифікований діалог — це фактично перший етап, із якого починається реалізація конкретних кроків для приєднання до НАТО. Наступний етап на цьому шляху — План дій щодо членства. І врешті-решт — запрошення на саме приєднання до організації. Нинішній «інтенсифікований» рівень передбачає проведення багатьох реформ у галузях економіки, політики, суспільного розвитку, військової і оборонної реформи, реформування невійськових секторів безпеки. На думку Тарасюка, ці реформи можливо втілити до 2008 року. На його погляд, це — «реальні терміни». Щоправда, про чіткі часові рамки вступу України до НАТО не йшлося. Схеффер зауважив, що не знає, чи зможе наша країна вступити до Альянсу після трьох років реформування. Генсек НАТО також заявив, що Альянс готовий надавати всю необхідну допомогу для реалізації змін в Україні. Говорячи про те, яку саме допомогу потребує Київ, Тарасюк зазначив, що в першу чергу необхідним є досвід країн НАТО — особливо нових членів.

Про готовність сторін до практичного співробітництва в контексті євроатлантичної інтеграції України свідчить і схвалення документа про заходи з поглиблення співпраці, який має назву «Зміцнення співробітництва між Україною і НАТО. Короткотермінові заходи». Цей документ, за словами Тарасюка, не відміняє Цільового плану. Його пріоритетами є політика безпеки, зміцнення демократичних інституцій, оновлення політичного діалогу, проведення глибинних реформ, а також інформування суспільства.

Чи просто ухвалювалося вчора рішення про підвищення формату співпраці між Україною і НАТО? В дипломатичних колах, приміром, поширена думка про те, що доволі негативно взагалі до членства України в Альянсі ставиться Франція. Щоправда, міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд ухилився від прямої відповіді щодо цього. Міністр закордонних справ Борис Тарасюк заявив, що та формула, яка запропонована Україні, є результатом консенсусу.

Як доказ конкретної співпраці України і НАТО — учорашнє підписання документа про участь нашої держави в операціях у боротьбі з тероризмом на морі Active Endeavour. «Сьогоднішнім підписанням Україна додала більше конкретики у свою готовність внести вклад у систему євроатлантичної безпеки і продемонструвала знову стратегічну важливість відносин із НАТО», — сказав генсек НАТО.

Тарасюк повідомив, що наприкінці червня або на початку липня може відбутися візит генсека Схеффера до Києва. Він також передав представникам НАТО запрошення провести у Києві виїзне засідання Північноатлантичної Ради. Така зустріч, за словами міністра, може відбутися у вересні — жовтні.

Учора ж відбулася зустріч українського міністра з російським колегою Сергієм Лавровим. Останній, виступаючи на прес-конференції у Вільнюсі, двічі підкреслив, що кожна країна сама обирає собі міжнародні організації, до яких вона прагне приєднатися: «Вибір партнерів — суверенне право кожної країни». Коментар російського міністра сильно дисонував із заявою, оприлюдненою напередодні російським МЗС. У ній, зокрема, йшлося про те, що вступ деяких країн СНД до НАТО є небажаним. До слова, представники НАТО в неформальних бесідах рекомендували Україні просто ігнорувати російське попередження.

Тарасюк говорив, що під час зустрічі з Сергієм Лавровим, якого він назвав «другом і колегою», з-поміж іншого було обговорено проблеми, пов'язані з базуванням Чорноморського флоту (ЧФ) на території України. Глава українського зовнішньополітичного відомства, зокрема, зазначив, що минулого тижня у Севастополі працювала комісія на чолі з першим заступником міністра закордонних справ Володимиром Огризком, яка виявила, що керівництво ЧФ не дотримується взятих на себе зобов'язань.