ЩОДЕННИК
11 серпня
Уже скоро. Ось-ось. Прийде і заволодіє. Всім світом, визолотивши кожен листок, кожну травину, вибагрянивши красою усе довкіл. Заволодіє, вселившись у наші душі, витіснивши із серця літні турботи, розваги. Замінить спекотну млість втомою від праці в полі, на городі. Осінь...
Стомленим потягом повертаються до своїх домівок люди. Мати, знесилена від городніх клопотів, неуважно слухає мале дитя, що весь час про щось запитує. Перестук коліс заколисує втому, думки несуть далеко вперед. Згодом дівча, задивившись на кілька хвилин у вікно, запитує: «Мамо, а знаєш куди потяг їде?» Не відриваючись від своїх думок, аби підтримати розмову, запитуючи, відповідає: «Куди?» «А ти послухай, він сам каже: кудись-кудись, кудись-кудись». Кудись- кудись... Куди? В осінь...