ЩОДЕННИК 12 грудня
Минуло півроку. Ми зустрілися. В очах — блиск. Але не від бажання помститися, а від ситості. Жовнів не видно — лице округлилося. У кулаці стискає в’язку ключів. Позаду автофургон. Має 2 намети, торгує оселедцями, дріжджами, підвозить товар. «Знаєш, міліція, податкова, прокуратура — вони ж пов’язані. А мені до них то за ліцензією, то за звітом...».
Чоловік зібрався з думками. Одразу видно. А півроку тому, чесно кажучи, мені аж лячно за нього було. Самотужки всіх на чисту воду вивести хотів!
Тепер уже не хоче. Мабуть, пробачив.
№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»