ЩОДЕННИК

Якось одна з приятельок жалілась, що давно не бачила онуків, бо сяка-така невістка не пускає своїх дітей до свекрухи.

А я, дякувати Богові, не обділена спілкуванням з моїми пташенятами, які ладні кожен день міняти «оболонський комфорт» на мою селянську хату, де на покуті теплої кухні в сухому духмяному пучку м'яти та божого дерева зимують два метелики — павичевих ока, яких Богдан із Катрусею занесли в хату ще в жовтні. Де в кухонне вікно, на якому влаштована годівничка для пташок, як тільки починається світанок, уже стукають синички, вимагаючи належної їм уваги у вигляді крихіток, насіння, сала. Де на табуретці сидить кицька перед вікном, заглядає туди й облизується, поглядаючи на сало, а коли синички починають витворяти акробатичні вправи, клюючи сало, що висить на нитці, раптово стрибає в шибку в надії спіймати хоч одне пташа. Потім нервово понявкує, дрібно переступаючи передніми лапками, судомно помахуючи хвостиком... А як випадково загляне зимове сонечко, й метелик, сприйнявши це за весну, починає битись у шибку, то його хоче упіймати синичка та войовничо налітає на скло знадвору.

Де вечорами дідусь грає на баяні, навчаючи внучат співати колядки, де можна пограти з дідусем у шахи, а з бабусею в шашки й навчитися танцювати вальс.