ЩОДЕННИК

У нас у місті річки немає. Тобто одна річечка все ж протікає, але в ній давно ніхто не купається, тільки хлопчаки жаб ловлять і до місцевих китайських ресторанів здають. А колись, кажуть, і риба була, і пляжі. Зате за містом протікає велика і шановна ріка — Сіверський Донець. Ох, пам'ятаю, в дитинстві подорож на Донець вихідними була подією радісною і довгоочікуваною, а канікули біля річки вважалися кращим відпочинком на світі. Водних атракціонів та аквапарків і сліду не було, натомість можна було рано-вранці піти з батьком на риболовлю, а вдень плавати і пірнати, поки зуби не почнуть гидко дріботіти. Щоправда, і тоді санітарні лікарі раз у раз оголошували про підвищене забруднення Донця і не рекомендували в ньому купатися, але хто ж їх слухав? Зараз все інакше. Купальники тепер в ньому плавають тільки найвідважніші, якщо не сказати легковажні.

Вміст нітритів в річці Сіверський Донець в червні в три рази перевищив норму, і хлоридів більше припустимого. І сильне бактерійне забруднення — отже, можна підхопити будь-яку заразу, від гепатиту до дизентерії. А турбази, на яких ми в дитинстві відпочивали, давно продано по частинах або зруйновано. Ну нічого, у нас ще Деркул є і Айдар. Мілкіші річечки, зате майже чисті.