ЩОДЕННИК

В Україні провели День Європи. Власне, його «провели», а не він «відбувся». Хлипкі наметики, пластмасові столики, гори сміття... Насправді суть не у цьому. Насправді чомусь нікому не муляє профанний дисонанс: День Європи — Рік Росії. Наприклад. Це щодо стратегічних векторів, історичних виборів та шляхів у кудись. Крок вперед, а... 364 назад?

Утім, треба бути об’єктивними — цими днями також відбулися Дні польської культури. Правда, лише в одному невеличкому Бердичеві. Але ж відбулися. Справжня подія — жива й без пафосу. Питання ж залишається: чому українцям майже нічого не відомо про омріяну Європу, натомість будь- яка маргінальна подія зі сходу гарантовано стає топ-новиною? Чи не краще оцю 24-годинну «добу Європи» роздробити і по 4 хвилини щоденно показувати на ТБ, як насправді живуть європейці? Навіть не у столицях, а у якій-небудь провінційній Баварії чи Провансі. Які права, свободи й умови життя вони мають. Поки що ж задовольняємося лакованою картинкою з Москви, а не зі Пскова чи Алтайського краю... Пригадується Хвильовий, що недвозначно закликав тікати від того «лаку» назад — до психологічної Європи. Шлях до Європи — це шлях додому.