ЩОДЕННИК
Героя Радянського Союзу Олексія Сидоришина розстріляли двічі. Навідліг. Вперше — сльотливого дня 1945-го. Вдруге — якогось п’яного вечора через 57 літ по тому. Те, що розстріляли вдруге, виявилося нещодавно. Йшли люди в поле за Старою Синявою, райцентром, побачили на металевій конструкції багато слідів від куль.
Конструкцію встановили обіч дороги бозна-коли. Аби хто йде, хто їде, той знав, що це — поле імені Героя Сидоришина. Аби ті, кому випала висока честь трудитися на полі Героя, били трудові рекорди, являли зразки сумління, добивалися високих урожаїв. Була свого часу така «мода» на присвоєння ділянкам сільгоспугідь імен відомих людей. Законодавцями тієї «моди» виступали тодішні бійці ідеологічного фронту, Які, зокрема, стояли на тому, що «ніхто не забутий, ніщо не забуто». Не кожне село мало свого Героя, а Йос ипівка Старосинявського району — мала. В Йосипівці народився і виріс Олексій Сидоришин. Тут-таки, на тихому сільському цвинтарі, знайшов собі вічний спокій 24-літній Герой. Біографи його згадують, що «командир ланки 226-го гвардійського Сталінградсько-Катовицького Червонопрапорного бомбардувального полку завдав першого бомбового удару по бойовій техніці і живій силі неприятеля під Брестом, останнього — під Берліном». Усю війну літав на бомбардувальниках, повертався на свої аеродроми. «Загинув на землі від рук бандитів у листопаді 1945-го», — продовжують біографи.
Другий розстріл — темна, сказати б, невивчена сторінка життя. Олексія Сидоришина після його смерті. Висунуто версію, що то мисливці, повертаючись з полювання у недалекому від поля імені Сидоришина урочищі Чарівщина, «підвищували свою бойову майстерність». На портреті Героя, зробленому натхненною рукою місцевого художника, на намальованій поруч з портретом зірці — сліди від куль. Виявилося, однак, що ніхто, ніхто не обурився, не виступив, як наразі «модно», з офіційною заявою, не сигналізував в органи про те, що Героя вбито вдруге... На жаль, цей брутальний розстріл — далеко не перший і, мабуть, не останній.
