ЩОДЕННИК

Під вікнами нашої квартири поселився бомж. Просто постелив під кущем картонки і під балконом — на випадок дощу. Удень став збирати пляшки і ховати в кущах. Але діти виявили склад і стали пляшки красти. Посеред білого дня, не соромлячись, не ховаючись. Коли заставали господаря, то кидали в нього каміння. Ніби-то по деревах цілилися...

Бомж зник. А десь через тиждень рано вранці у мене під вікном знову задзвеніли пляшки: «сусід» повернувся, та ще й із возиком від дитячої коляски. А у возику все «добро» — кілька ганчірок, маленька каструлька, декілька порожніх пляшок. Удень став з'являтися рідко, але щоранку я чую побрязкування і поскрипування — у «сусіда» починається робочий день. Ночами — теж працює: довбає стінку будинку. Схоже, що пробиває собі хід у підвал. До зими готується? Адже всі підвали і горища в околицях — на замках. І ще: на картонках разом із бомжем прижилася дворова кішечка з кошенятами.

Ось така сьогодні школа виживання виходить. Що у тварин, що у людей... І у дітей, особливо у тих, що з камінням...