ЩОДЕННИК

Здорово?! Залишимо на совісті автора безсмертної фрази мою неземну красу, здатну, на його думку, спровокувати другу Троянську війну локального масштабу. Краса — вона не тільки страшна сила, а й справа смаку. Але, громадяни, де та Троя і де ми? Я можу зрозуміти Пріама: зрештою, Єлена, при всій своїй фатальній красі, а можливо, і через неї, не мала права й носа висунути далі свого гінекею. Але ж у нас жінка, як то кажуть, мати, вона ж трудівниця, патріотка, а іноді й годувальниця всієї великої патріархальної сім’ї, враховуючи чоловікових родичів і знайомих, — доки батько сімейства будує плани про казкове збагачення за допомогою одного-двох змахів. Не кажучи вже про Конституцію і, тим паче, права людини. Навіть при всьому тому, що ми в себе вдома, а не в якому-небудь Парижі.

І що характерно, адже функціонуємо, і не гірше від людей. Ну, хіба що трішечки. Така мила легка дикість. Зрештою, у світі спостерігається тенденція повернення до джерел: перемагають ісламські революції, в моду упевнено входять чадри веселеньких фасонів і забарвлення, у ближньому зарубіжжі вже й садиби повертати колишнім власникам моду взяли... А в нас — паспорт можуть перевірити просто на вулиці: у розпал пожвавленої теоретичної суперечки несподівано зажадати звірити прописку, уточнити сімейний стан, національність...

І взагалі, як казав Жванецький, хіба нас може цікавити думка людини лисої і з таким носом? А тим більше — жінки.