ЩОДЕННИК

Володимир Вернадський у праці «Кілька слів про ноосферу» наводить образні підрахунки німецького економіста Луйо Брентано. Подумки поставивши поруч всіх землян та відвівши кожному по 1 кв. м, той свого часу довів, що вони не зайняли б навіть площі маленького Боденського озера. «Могутність людини пов’язана не з матерією, а з її мозком, з її розумом і спрямованою цим розумом її працею», — підсумовує В. Вернадський...

Дослідження інтелектуальної могутності людства через три десятиліття продовжує Микола Руденко. Формулі американського астрофізика Френка Дональда Дрейка, що передрікає не дуже віддалену в часі смерть нашої цивілізації, український мислитель протиставляє власну формулу. У варіанті, який описує майбутнє людства, його формула енергії прогресу являє собою алгоритм загальнолюдського безсмертя, що інтелектуалізацію земного буття змальовує як незворотну тенденцію планетарного розвитку.

Вихід людства на цей шлях відкривається завдяки осягненню сутності інтелектуального збагачення. Адже, на відміну від обмежених благ живої і неживої природи, інтелектуальне поле людства — безмірне. Для освоєння цього поля потрібна рівноправність доступу до отримання, генерування, обміну та перетворення гуманітарних і утилітарних знань на інтелектуальний капітал. В умовах, коли глобальні виклики стають все загрозливішими для живого, інтелектуальне збагачення людства слід послідовніше підпорядковувати утвердженню земного безсмертя.

...Живе не завжди й не обов’язково має бути розумним. Та розумному для продовження свого існування належить залишатися тільки живим. Відстоювана подвижниками українського антропокосмізму ідея збереження земного життя у всіх його проявах — чи не найпоказовіше підтвердження розумності того планетарного устрою, що осмислювався ними задля нас і наших нащадків.