ЩОДЕННИК

9 квітня

Є в народу мудрість: де сім, там і щастя всім. Сьогодні семеро дітей набирається на 4—5 сімей. Може, саме тому останнім часом все менше бачу щасливих молодих облич — здебільшого невдоволені чи просто сердиті....Тітку Катерину завжди бачу лише з посмішкою. Кажуть, що від цього в людей з’являються зморшки. Сумнів мене бере. Кілька дрібних зморшок, які додали ще більшої теплоти її очам, з’явилися в тітки Катерини лише ось в останні роки — негаразди з дітьми-внуками таки далися взнаки, та й сімдесят років зробили свої відмітки. Завжди дивувалася: Господь усе життя посилав їй лише випробування — народила трьох синів і двох доньок, жила все життя із свекрухою (мимоволі напрошується народне: невістка — чужа кістка), замолоду лишилася вдовою. Діти, зіп’явшись на ноги, не багато радісних новин зносили до материної хати. Дивлячись на її життя крізь призму загальноприйнятих у народі стандартів, можна сказати одне: рідко кому вдається справитися з таким. Якось запитала її: як Ваше серце все оце витримує? А вона мені з незмінною посмішкою: «А хто сказав, що у мене одне серце? Одне, звичайно, не витримало б. У мене їх аж п’ятеро. Ось і тримаюсь»...