Щоденник
10 листопада
І знову про мову. Вона посідає в духовно-інтелектуальному житті людини найголовніше місце і формує її як особистість. Ось чому доводиться вкотре думати, писати про це, бо без шанування й збереження рідної мови ми можемо надзвичайно багато втратити. Часто помічаю, як вона збідніла у багатьох наших сучасників. І стає боляче.
Ось нещодавно довелося почути діалоги чотирьох хлопців і дівчат, які є характерними для їхніх ровесників. Підрахував. За п’ятнадцять хвилин своєї жвавої, розкутої розмови вони вжили не більше двадцяти п’яти слів і найчастіше такі: «блін», «кайф», «предки», «хреново», «нахавався» (наївся), «лажа», «чувак» і т. п. Цей лексикон складався із самого сленгу.
То були молоді люди із середньою та спеціальною освітою, яка, здавалося б, дала їм в навчальних закладах знання рідної мови і навички володіння нею. У це, безперечно, вклали свою працю педагоги. От тільки чи вчилися вони, як треба? Цю прогалину в їхньому навчанні й вихованні, звичайно, швидко заповнила вулиця з її «університетами».
Пощастило тим, у кого були бабусі й матері, котрі розповідали багато казок, співали колискові і народні пісні, шанували книгу. А якщо в школі зуміли прищепити любов до читання, до рідного слова, до розуміння його краси, то її вихованці, мабуть, не потраплять у «полон» сленгу і мовного безкультур’я.
Я дуже вдячний своїй матері, яка з дитячих років поправляла мене, коли робив якісь помилки у вимові або неправильно будував речення. Мені пощастило. Вона була вчителькою. Виріс в оточенні книг, зростав без телевізора, який ніколи не може замінити вдумливого читання. І коли б не наповнив свій інтелект із молодих років багатьма прочитаними творами вітчизняної і зарубіжної літературної класики, навряд чи зміг би стати тим, ким є.
Будемо об’єктивними. Не всі можуть мати батьків-вчителів або вчених у галузі філології, літературознавства. Та не забуваймо і про самоосвіту. Нею потрібно опікуватися впродовж усього життя. Поповнювати свої знання, а це означає підноситися духом, корисно з будь-якого погляду. На цей світ ми з’явилися, щоб творити, постійно самовдосконалюватися.
Тож завжди наповнюймося світлом знань Без поваги й любові до рідної мови, без її осягнення ми збіднюємо свій інтелект. Коли він не наповнюється духовною силою, яка закладена в нашій мові, повноцінного життя бути не може.
