ЩОДЕННИК

23 вересня

Завдяки публікаціям у «Дні» довідалась, що у видавничому домі «Києво-Могилянська академія» вийшла книжка поезій Наталі Дзюбенко-Мейс «День холодного сонця». При першій же можливості їду на Поділ. І ось тримаю в руках книжку, поезії з якої читаю й перечитую вже понад два тижні, вникаючи в зміст кожного рядка, складаючи крупинку за крупинкою образ людини, Українця, який ще за життя був для мене еталоном совісті, честі, вірності слову і обов’язку. Ім’я якого після його несподіваної смерті вписала в сімейну поминальну книжечку, бо вважаю його рідним за той подвижницький труд, який підняв на свої плечі цей чоловік, — «з тяжкими індіанськими очима», що українську дорогу сліз у третьому десятилітті ХХ сторіччя «торував із огнистих слів». І взявши у свої руки тяжкий хрест «прокляття Голодомору», він створив наукову рецепцію цього страхітливо-неповторного явища в історії нашого народу, очевидно, чітко розуміючи і тяжко відчуваючи, як попеліє його серце від болю мільйонів українців, замучених комуно-сталінським режимом.Пані Наталю! Доземно кланяюсь вам за ваш талант і за щемні одкровення, якими є всі ваші поезії. Дай Боже вам «перепливти ріку» — хоч і без Джима, але шляхом, що вивірений по «серцю і зорях».