ЩОДЕННИК
12 червня
Стою на зупинці автобуса. Стою вже хвилин десять. Я б і ще постояла, але чоловік попереду так «набив» голову п’яними балачками, що не витримала. Перейшла в чергу на маршрутку.
І тут зрозуміла, не мій день сьогодні — ззаду прилаштувалася молода дівчина з малою дитиною, почала грубо лаяти в слухавку, як мені здалося, свого чоловіка, затягуючись між словами важким папіросним димом. Шкода, але на гелікоптер черги ще не спостерігаємо, тож довелось миритися. І в такій напруженій обстановці (жіночки почали лаяти «непутьову» за поганий вплив на дитину...) мій погляд зупиняється на жахливій «невихованості», просто таки небаченій «вульгарщині» — двоє «безсоромних»... цілуються на людях. Я не хотіла, чесно, не хотіла, але посміхнулася.
Слава Богу, у нас ще є те прекрасне, заради чого треба жити!