Гарячі теми:

ЩОДЕННИК 8 вересня

08 вересня, 00:00

У родині моєї сестри вирішували, кому їхати зі старшою донькою Наталею до столиці — вступати до «Києво-Могилянської академії». Мати дівчини — лікарка швидкої допомоги, батько — колишній комсомольський працівник, обоє завзяті, пробивні, без сумніву, легко могли прилаштувати доньку в гуртожиток чи на квартиру, морально підтримати її під час іспитів. Вони довго вимірювалися, кому ж усе таки їхати, доводили, хто з них більше стане доньці в пригоді, коли в суперечку втрутилася наша мати — 62-річна вчителька-пенсіонерка, котра саме гостювала в домі сестри. «Я поїду з Наталею, — сказала вона. — Заодно провідаю в Києві двоюрідну сестру». Цікаво, але ніхто не заперечив.

Як вони їхали з Кривого Рогу до Києва, як шукали квартиру, де живуть родичі, як Наталя готувалася до тестування, як бабуся, чекаючи її, майже п’ять годин просиділа під аудиторією — окрема розповідь. Головне, що над дівчиною не висів дамоклів меч батьківсько-материнської опіки. Мудра бабуся протягом двох днів була для онуки ніби старшою подругою, яка вчила, але не повчала, застерігала, а не страхала, прохала, а не наказувала, радила, а не сварила. Наталі було з нею добре. Добре і легко. І провінційне дівча вступило до столичної академії. Наразі моя племінниця вчиться на соціолога.

Отака ось історія. До речі, маю трьох дітей-школярів. І всерйоз подумую про те, що можливо, мені також через кілька років доведеться викликати матір — стару мудру вчительку.

Author

Тетяна Барановська

Випуск газети №:

№170, (1998)

Рубрика

Панорама «Дня»