ЩОДЕННИК

12 жовтня

Я страшенно заздрила моїм подругам грузинкам, які приїхали в Москву, як до другого дому. Грузинська молодь Москви чудово організована. Крім постійних зустрічей у студентських організаціях, на посольських прийомах або «тусовочних» квартирах, молоді грузини періодично орендують дискозали, де влаштовують вечірки з ді джеями. На таких дискотеках красиві грузинські хлопці знайомляться з красивими грузинськими дівчатами, а потім у них народжуються красиві грузинські діти. Взагалі, ще недавно Москву можна було назвати другим Тбілісі. Зараз вже язик не повернеться. Страшно уявити, що тепер буде з усіма цими косметичними кабінетами, лікарнями, магазинами, ринками, я вже не кажу про ресторани, я мовчу про Державну думу, про Большой театр, я точно знаю, що всі вони не обійдуться без грузинів. Ввечері грузинська діаспора журфаку МГУ збирається в нашій з Нато кімнаті і обговорює маневри. В університеті Нато попередили, що міліція збирала списки студентів-грузинів, і тепер ми почуваємося як на голках. Хлопці взагалі намагаються не виходити на вулицю, бо навіть наявність реєстрації не може гарантувати того, що їх не депортують. Нато каже, що тепер знає, як почувалися євреї часів другої світової війни. Якщо до нашої кімнати у гуртожитку прийдуть міліціонери, я довго і голосно відкриватиму двері, щоб Нато встигла сховатися до шафи.