Шість тенденцій

Ми можемо обговорювати лише результати екзит-полів за пропорційною системою. Швидше за все, детальна «розкладка» результатів виборів стане відома в найближчі три дні. Але вже зараз можна окреслити певні закономірності й тенденції.

Отже, підсумок перший. Партія регіонів не має тотального домінування. Загалом у областях її підтримали 36,2 %. Регіонали пройшли до всіх обласних рад не лише південного сходу, а й центру та заходу. «Біло-сині» зайняли перші місця в областях, що вважаються «помаранчевими», — Київській (23%), Черкаській (27,2%), Хмельницькій (21,7) і з великим відривом у Кіровоградській області (40,9%). Але навряд чи це той результат, на який вони розраховували, зважаючи на витрачені зусилля. До речі, ці «витрачені зусилля» їм вийшли боком. Оскільки проблеми з формуванням виборчих комісій і ухвалення самого Закону про місцеві вибори поставили під сумнів в очах виборців демократичність проведення виборів. Як то кажуть, неважливо, як голосують, важливо — як порахують.

Другий підсумок — це помітний результат «Свободи», яка здобула перемогу в трьох західно-українських областях. Можна, звичайно, передбачати, що ситуацію з «Батьківщиною» в цих регіонах деформував виборчий процес. Проте неможливо заперечувати очевидне — виборець шукає для себе нову опозицію. Як уже писав «День», голосування за «Свободу» відображає не стільки зростання націоналістичних настроїв, скільки радикалізацію частини виборців і протестний характер їхнього голосування. Тепер ВО «Свобода» напевно може розраховувати на солідний результат на парламентських виборах.

Звідси випливає третій підсумок — стагнація «Батьківщини». Вона все ще залишається головною опозиційною силою, у неї друге місце по країні, але довіра до «Батьківщини» не зростає, а падає. Ще раз відзначимо: провал у західних областях не можна списати лише на проблеми з регіональними організаціями. У Івано-Франківської області «Свобода» випередила не клона, а справжнісіньку «Батьківщину». Але Тимошенко, схоже, має намір випити свою гірку чашу до дна. Фракція БЮТ вимагає проведення повторних виборів у Київській і Львівській областях, а також у місті Тернополі. Але навряд чи з цієї затії щось вийде. Тим паче, що міжнародні спостерігачі не побачили системних порушень.

— На підставі мого спостереження можна сказати, що день виборів пройшов у атмосфері спокою, загальні враження спостерігачів позитивні, — сказав на вчорашній прес-конференції депутат Європарламенту Павло Коваль.

Утім, для «Батьківщини» є в цій бочці дьогтю й ложка меду — це вибори мерів Харкова й Запоріжжя. У Харкові Арсен Аваков веде перед по трьох екзит-полах із чотирьох. За Олександра Сина на виборах мера Запоріжжя, за даними екзит-полу R&B, проголосували 39,35% виборців. І якщо результат у Харкові був більш-менш прогнозований, то в Запоріжжі це тягне на сенсацію.

Аутсайдером цих виборів також став Володимир Литвин. Схоже, епітет «нормальні» виборець до Литвина не відносить. Тепер «Народної партії» не залишається нічого іншого, як пишатися перемогами в Ксаверові, Котівці, Липлянах і високим результатом у Владівці. Зате їхні колеги по коаліції комуністи поліпшили свій результат. У них у загальному командному заліку четверте місце.

А ось четвертий підсумок — це успіх Арсенія Яценюка й провал Сергія Тігіпка. Вони діють у близьких ідеологічних нішах. Але Тігіпко цілковито розчинився в Кабміні. «Сильна Україна» та її лідер злилися з Партією регіонів, що й визначило їхній провал. Погодьтеся, навіщо виборцеві Януковича голосувати за «Сильну Україну», якщо є Партія регіонів?

Тим часом Арсеній Яценюк виконав роботу над помилками й у результаті зайшов із власними фракціями в більшість обласних рад по всій країні. І таким чином змістив Тігіпка з почесного третього місця.

Фактично зараз ми спостерігаємо, як у сукупності Яценюк і Тягнибок витісняють Тимошенко. Люди, які не схильні голосувати за радикалів і яким ближче європейські цінності, вибирають Яценюка. А ті, хто завжди був схильний голосувати за радикальні політичні сили, вибрали Тягнибока. «Батьківщина» зберегла лише низку ареалів. Це Рівненська, Волинська й Чернігівська області. І тут радше спрацювала політична інерція.

П’ятий підсумок. Деякі успішні мери вважали за краще не зв’язуватися з великими політичними проектами. Наприклад, у Львові мер Андрій Садовой вирішив піти від маловідомої Республіканської християнської партії. А у Вінниці Володимир Гройсман від партії «Совість України».

І нарешті останній, мабуть, головний підсумок цих виборів — це низька явка й посилення протестних настроїв виборців. 7,2% виборців не підтримали жодну з партій.

— Це показували й попередні опитування. Значна частина виборців невдоволена всіма політиками, — уважає політолог Володимир Фесенко. — Ми по Харкову й по Дніпропетровську зафіксували таку парадоксальну річ. Коли заміряли рейтинги кандидатів у мери, побачили, що більшість виборців не довіряють ні кандидатові від влади, ні його головному конкурентові. Це парадокс! Ось це дуже показова тенденція. Вона відображає критичний характер настроїв багатьох виборців.

Ще одна причина падіння явки — те, що вибори проходили окремо від парламентських, і це, зазвичай, теж знижує інтерес до участі виборців. Але, як показав хід голосування, одна з причин зниження явки — це проблеми з самим голосуванням.

— З одного боку — явка низька, а з іншого боку — величезні черги на дільницях. Як ви вважаєте, погана організація — це технологія чи наше звичайне нехлюйство?

— Я гадаю, що тут річ не в якійсь такій технології. У багатьох випадках низька явка вдарила й по регіоналах або по їхніх представниках. Особливо в Харкові й Запоріжжі. Частина виборців Партії регіонів просто не прийшла на вибори. По-перше, тому, що були розчаровані, а по-друге — через організаційні проблеми.

Була велика кількість бюлетенів — по одномандатних округах, у міські ради, в обласні ради. І було не просто розібратися. За партійними списками — дрібний шрифт. Видача одразу семи бюлетенів теж ускладнила роботу комісій. А в ЦВК не дуже добре організували й формування комісій, і їхню підготовку до цих виборів. Дався взнаки й короткий характер компанії. У результаті й проблема з бюлетенями призвела до цих величезних черг.

— Існує думка, що ці вибори були «обкаткою» перед парламентськими. Для партії влади все пройшло дуже добре. Чи можливо, що парламентські вибори можуть провести в 2011 році, як того вимагає «ново-стара» Конституція в редакції 1996 року?

— Така версія й справді існує. Я сам прибічник версії, що в випадку, якщо Партія регіонів уважатиме ці результати для себе позитивними, її керівники можуть зробити висновок, що навіщо чекати 2012 р. Треба, змінивши виборчу систему (для Партії регіонів вигідна змішана виборча система), іти на вибори 2011 року.