Шляхи для поширення кризи перекриті

Схоже, нинішній виток кризи посерйозніше всіх попередніх. По-перше, він вийшов за рамки Азії та отримав всі характеристики світової кризи. По-друге, він виявився більш глибоким — на цей раз не вистояли навіть найміцніші біржі й валюти. І по Росії він ударив набагато відчутніше: обвал фондового ринку доповнився падінням цін на нафту, що триває, непомірно великим дефіцитом поточного платіжного балансу й банківською кризою за валютними статтями, яка минулого разу пройшла повз.

Українська грошова влада, як і належить в такій ситуації, щоб не провокувати передчасної паніки, поспішила заспокоїти населення. І треба зазначити, що її докази виглядали досить вагомо. Оптимістичний прогноз виходив із потенційної ефективності з вибудовування заслонів на найбільш вразливих ділянках фінансового ринку.

По-перше, ні для уряду, ні для Нацбанку, причина краху боргової піраміди в Росії не є актуальною. Україна, як було заявлено на прес-конференції голови правління НБУ В.Ющенка та міністра фінансів І.Мітюкова, здатна вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Внаслідок цього влада абсолютно впевнена в запасі міцності національної валюти. Як випливало зі слів міністра фінансів, уряд як і раніше робить ставку на довірчий, майже домашній, характер стосунків зі своїми кредиторами — великими іноземними та українськими банками. Зараз з упевненістю можна стверджувати, що не було б у державних чиновників прямих особистих зв’язків з іноземними покупцями облігацій, Україні не вдалося б уникнути світового скандалу. Ймовірно, ще в кінці 1996 р., коли вперше й востаннє Мінфін затримав виплати за облігаціями, з усіма великими (а на українському ринкові дрібних майже немає) покупцями укладалася попередня угода про, так званий, джентельменський набір правил поведінки на ринку. Таким чином, були обумовлені, з одного боку, терміни звертання й прийнятна валютна прибутковість облігацій і, з іншого, — обсяги купівлі, неприпустимість обвального скидання ОВДП на вторинному ринкові, бажаність реінвестування коштів у нові держпапери. Єдиним «недоліком» безпосередніх контактів з іноземними партнерами було й залишається до цього дня — переважання прагматичного розрахунку в позиції іноземної сторони, що не виключає розірвання всіх найвигідніших (у минулому) контрактів, при загрозі фінансового краху. Власне, від міри довіри інвесторів до нинішніх керівників країни будуть залежати довготермінові перспективи виходу з «піке», реструктуризація державних боргів та ціна і обсяг нових позик на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Друга загроза з Росії — обмежена платоспроможність російських банків, так само як і заморожування виплат РФ, за оцінками В.Ющенка, не загрожує українським банкам. З його слів, українські активи, інвестовані в РФ не перевищують $100 млн. Дійсно, серед головних причин початкового витка азіатської кризи була неплатоспроможність місцевих банків. До банкрутства банків призвела непродумана кредитна політика. Менеджери банків не контролювали ефективного розміщення кредитних ресурсів, і, зрештою, розорилися вслід за своїми клієнтами. Що ж до російських банків, то патова ситуація, котра там виникла, склалася через величезні зовнішні борги банків: в серпні їх зобов’язання за кордоном перевищили $10 млрд. Серйозність ситуації, на думку російських експертів, підтверджує близьке до катастрофічного зниження остач на коррахунках банків у ЦБ, а також звуження каналів мобілізації ліквідності. Міжбанківські ліміти гранично звужені (а ряд великих банків, скажімо «Імперіал», після прецеденту «дефолта» просто закриті), зовнішні кредитні лінії заморожені або відкликані. Агенція Standard & Poor’s знизила рейтинги шести найбільших російських банків — Альфа-банку, «Альба Альянсу», «Відродження», «Російського кредиту», Інкомбанку, «СБС-Агро» — до найнижчої короткотермінової відмітки CCC з негативним прогнозом. А сьомий же банк, що проштрафився на межбанкові «Імперіал» (банк, що має дотичність до російського паливно-енергетичного сектора), взагалі позбавився рейтингу.

І все ж, відсутність іноземних боргів у наших банків, це ще не головний плюс для банківської системи. Куди більш важливим чинником кризостійкості можна вважати справді «батьківський» банківський нагляд НБУ. Протягом минулого року щонайменше 3—4 рази фахівці фіксували неплатоспроможність ряду найбільших банків. Для країн зі слабкорозвинутою ринковою економікою навіть однієї події такого порядку було б досить, щоб спрацював «ефект доміно», й банки почали розорятися один за одним. Але в нашому виконанні банківський нагляд забезпечував своєчасне виявлення проблемних банків, щоб потім, у залежності від розміру й значення банку, своєчасно надати екстрену фінансову допомогу. На початку поточного тижня деякі українські банки також відчували певні проблеми з ліквідністю, які найвірогідніше за все допоможе пережити НБУ. Принаймні — він це обіцяв.

Третя й найбільш істотна, з точки зору Нацбанку, загроза для України визначається негативним сальдо торговельного балансу з Росією. Вже існуючий $2-мільярдний дефіцит у торгівлі з РФ згодом, якщо вжити термінових заходів, різко зросте. Це станеться внаслідок девальвації рубля та введення нових митних заслонів, що призведе до подорожчання українського імпорту. Як і будь-який дефіцит, дефіцит торговельного балансу потребує джерел фінансування. Значить, або треба вводити мито у відповідь та кількісні обмеження для імпорту, або — неминуча девальвація. Схоже, влада схиляється до першого варіанту. Хоча й цей шлях важко назвати рятівним, оскільки скорочення взаємної торгівлі не знайде підтримки в російськоорієнтованої української економіки.

Виступаючи перед російськими губернаторами, прем’єр Сергій Кирієнко якось зізнався: «Фінансового ринку в Росії практично немає». Тоді він не міг передбачати, що вже за місяць неіснуючий ринок обвалиться. Українська влада, на відміну від російської, не каже, що фінансовий ринок, як такий, в Україні відсутній. Замість цього вона робить усе можливе й неможливе, щоб de facto припинити його існування й позбавити його учасників права на вибір. Включаючи право виходу з ринку. Чи увінчається успіхом така стратегія уряду, зараз сказати майже неможливо. Але ще жодному урядові й жодному центробанкові не вдавалося переграти власний народ.

P.S.: Учора курс долара на торгах УМВБ при «нульовій» пропозиції зріс із 2.1805 до 2.2250 гривень за долар; німецька марка залишалася на рівні 1.2600 грн./DM; курс російського рубля зріс із 0.2745 за гривню до 0.3015руб./грн.

ОПИТУВАННЯ «ДНЯ»

Чи зможуть українські підприємства працювати в умовах інфляції? Народний депутат, заслужений юрист України, фундатор концерну «Правекс» Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: Ті підприємства, які працюють на експорт, — зароблять... Інфляція вигідна для експортерів — це загальновідома істина. Постачальники місцевого ринку програють, якщо не встигнуть підвищити ціни на свою продукцію. Ті, хто взяв кредити, розоряться — позаяк відсоткова ставка буде дуже високою (у разі посилення кризи). Коли відсоткова ставка не підніметься, то збанкрутують банки (якщо, за умовами кредитного договору відсоткову ставку підняти не можна), позаяк кредитні ресурси дуже серйозно піднімуться в ціні. А загалом інфляція головним чином б’є по населенню, бо з ним розраховуватимуться знеціненими грошима... Президент інвестиційної компанії «Кінто», кандидат економічних наук Сергій ОКСАНИЧ: Коли Росія оголошує коридор 9,6 руб./дол., то нам устояти ніяк не вдасться — це буде самогубство для економіки України. Адже Росія — наш найбільший торговельний партнер, і ми просто поставимо продукцію наших підприємств за грань прийнятних цін, зробимо її неконкурентоспроможною. Нині цілком виправдано економічно й навіть необхідно опустити курс гривні до межі валютного коридору — 2,25 грн/дол. і подивитися, що буде далі. Коли не встоїмо, то, мабуть, доведеться відступити до 3,0 грн/дол. Приблизно за тиждень Нацбанк опустить гривню до межі, визначеної коридором. Це повинно зменшити виплати з бюджету за облігаціями внутрішньої позики. І це єдино можливий цивілізований захід. Генеральний директор асоціації «Укрконсалтинг» Віталій МАРГУЛІС: Інфляція гривні в Україні, безумовно, буде, але не тому, що в Росії девальвовано рубль. У нас практично не працює реальна економіка, і курс гривні не має економічної підтримки. За цих умов обвал фінансової піраміди може змусити владу ввімкнути карбувальний верстат. І тоді почнеться інфляція. При цьому важка промисловість та оборонка лише зітхнуть — їхні експортні можливості збільшаться. А ті підприємства, які працюють на внутрішній ринок — можуть рухнути остаточно й безповоротно, а з ними й увесь споживчий ринок. І програють при цьому всі. Директор Інституту міжнародного ділового співробітництва, доктор економічних наук Леонід КІСТЕРСЬКИЙ: Буде дуже великий завал. В умовах інфляції важко нагромаджувати фінанси, важко укладати угоди більше, ніж на кілька годин, важко нагромаджувати продукцію. В умовах гіперінфляції лише валютні спекулянти за рахунок швидкого обороту можуть мати величезні прибутки. Нормальним підприємствам буде вельми непереливки. Ще гірше буде малоповороткій великій промисловості. Їй затримуватимуть платежі й результат один — розорення. Знову розквітне бартер, а відтак, остаточно зав’яне державний бюджет. Заступник голови підприємницького об’єднання «Нова Формація» В’ячеслав КРЕДИСОВ: В умовах високої інфляції жодне нормально працююче підприємство не спроможне досягти прийнятних результатів господарської діяльності. Наживатимуться лише спекулянти на кшталт пана Сороса, але саме це — його нормальний бізнес. Коли спрогнозувати події, то можна передбачити певну кількість банкрутств, зокрема й комерційних підприємств. Але будуть і такі, які випадково чи ні, але зробили правильний прогноз і в результаті отримали величезні доходи. Процеси банкрутства і, з іншого боку, збагачення, буде штучно прискорено, причому багаторазово. Для економіки країни це дуже погано. Поталанить вельми небагатьом. Генеральний директор львівського НПП «Інформаційні системи» Геннадій СУДОРГІН: Досвід роботи в умовах інфляції в нас є. Як то кажуть, це ми вже проходили. Я зі свого боку, як керівник підприємства, уже вжив у цьому зв’язку певних заходів, вніс зміни в договори... Готуватися до інфляції почав уже у квітні, коли прорахував, що в серпні вона повинна початися. Проте, мета бізнесу — не встояти, а мати прибуток. А в умовах інфляції вона часто стає недосяжною. Тож доводиться діяти як на війні, де головне — вижити. Утім, таке саме завдання стояло перед підприємствами й до нинішніх змін на ринку. Наскільки ми сьогодні довіряємо гривні? Кореспондент «Дня» Руслана ПІСОЦЬКА звернулася до ринкових торговців із запитанням: «Як, на вашу думку, позначиться прогнозований обвал гривні на вашій діяльності?» Олег, продавець телефонів: — Ви що, не бачите, що долар піднявся? Звісно, на товари ціни також збільшаться. І на нас це позначиться. Товар ніхто не купуватиме. У людей і так грошей немає: ходять — дивуються: «Ого, ціна!» Це — інфляція. Олег, продавець риби: — Долар піднявся, відтак і ціни підвищаться. Інфляція тимчасова, але буде. На мені це ніяк не позначиться. Коли підвищать ціни на закупівлі, я також дорожче продаватиму. Ніхто не схоче втрачати свої гроші.