Швецію та Францію найкраще видно на "Кришталевому глобусі"

До останнього дня не можна було назвати ім'я переможця у загальному заліку, а разом з ним і володаря "Великого кришталевого глобуса" у чоловіків. Справа ускладнювалася тим, що очолюючи таблицю француз Люк Альфан, зазвичай бере участь лише у двох з чотирьох видів гірськолижних дисциплін - у швидкісному спуску, (тут він залишає за собою "малий Кубок" уже з 1995 року) та супергіганті. На відміну від його основного конкурента норвежця К'єтіля-Андре Омодта, котрий є "всеядним" гірськолижником.

На фініші у середині березня у Вейлі (США) змагались у гігантському слаломі і слаломі. Перевага Люка складала 130 очок. Тренери навіть заявляли його у стартовому списку передостанньої дисципліни, але це було радше "психологічною зброєю", оскільки виступати лідер не збирався. Та зрештою для 31-річного майстра все обійшлося, і вперше за всі кубкові десятиріччя чистому "швидкіснику" вдалося завоювати головний приз сезону. "Я дуже щасливий за себе, за моїх тренерів, друзів і трошки - за всю країну. Останнім, хто завоював головний приз для Франції, був майже тридцять років тому знаменитий Жан-Клод Кіллі".

Але ще нічого не знаючи, К'єтіль, вирішив ризикувати до кінця та зайняв 7-е місце. І хоча він відстав від переможця етапу - швейцарця Міхаеля фон Грюнігена аж на півтори секунди, проте по кубкових очках наблизився до француза впритул. Аби заволодіти почесним трофеєм, норвежцю необхідно було посісти у слаломі за сумою двох спроб місце не нижче другого. Але дива не сталося, Омодт знову був сьомим, і відстав у даному випадку від свого співвітчизника - Фінна-Крістіана Ягге на 1, 07 сек.

Нинішнє свято "білого цирку" виявилося важким для норвезької команди, котра має у своєму складі таких двох прекрасних універсалів, як Лассе К'юс, володар минулорічного "Великого глобуса", та його товариш Омондт. Ще в грудні норвезька федерація подала протест з приводу перенесення пропущених етапів і безладну їх "вставку" в інші етапи. Адже графік змагань великою групою вчених, із урахуванням акліматизації у горах. Період стартів має суворо дозуватись і чергуватись із паузами на відновлення.

Цього року, через негоду, на перших етапах спортсмени змагалися майже кожний день у грудні, і як результат, важка травма у К'юса і пропуск окремих етапів Омодтом. А те, що К'юс дуже сильний, довів чемпіонат світу в італійському місті Сестрієрі, де норвежець у п'яти стартах був другим.

У прекрасної половини питання про переможця в загальному заліку було знято фактично за два місяці до фінального етапу. Рожевощока і завжди усміхнена 26-річна шведка Пернілла Віберг виграла у цьому сезоні чотири етапи зі слалому і два - у супергіганті. Вона - олімпійська чемпіонка 1992 (гігантський слалом) і 1994 року (комбінація); чемпіонка світу 1991 року у гігантському слаломі та 1996 року - в комбінації.

На фініші розгорілися пристрасті за "малі глобуси" в окремих дисциплінах. Блиснув промінь надії у росіян, коли Варвара Зеленська виграла поспіль кілька етапів і вийшла на перше місце. Все вирішилося у заключному спуску, коли 25-річна росянка не витримала психологічного навантаження і не змогла потрапити навіть до числа п'ятнадцяти найкращих на американській трасі, і в підсумку посіла лише третє місце. Але і це, без сумніву, є успіхом талановитої спортсменки.