Сім’я як барометр соціуму

Торік, у розпал економічної кризи, демографи та статисти в один голос заявляли, що кількість розлучень в Україні значно знизилась. Пояснювали це тим, що в часи нестабільності саме сім’я лишається для більшості громадян надійним притулком та безпечним тилом. Саме тут людина може розраховувати на підтримку та любов за будь-яких обставин. Цього року тенденція щодо зниження кількості розлучень також утримується. За даними Міністерства юстиції протягом першого півріччя 2010 року в Україні зареєстровано рекордно низьку кількість розірваних шлюбів — 57 тисяч шлюбів, що на 16% менше, ніж за аналогічний період 2009 року ( тоді розірвало шлюб 145 тисяч подружніх пар). У порівнянні з 2007 роком, число розлучень зменшилось на 32%. Разом із цим у Мін’юсті відзначають, що в усіх регіонах України число одружень переважає над розлученнями. Із початку року на весільний рушник стало 99 тисяч пар. Найбільше — в західних регіонах: якщо в більшості регіонів із початку року на кожне розлучення припадало в середньому півтора-два шлюби, то на заході країни — два з половиною шлюби. Чи можна говорити, що в Україні тенденція до зменшення розлучень стала стабільною; що робити державі, аби її утримати, і які причини того, що українці стали менше подавати на розлучення, «День» запитав провідного наукового співробітника Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Людмилу СЛЮСАР.

— Людмило Іванівно, чим би ви пояснили таке різке зниження кількості розлучень?

— Ця позитивна тенденція існує в нас кілька років. У період кризи вона трохи стимулювалась. У цілому ж в умовах ринкової економіки громадяни більш відповідально ставляться до шлюбу, думають не тільки серцем, а й розумом: коли вони будуть вступати в шлюб, із ким саме. У нових умовах сім’я не може покладатися на допомогу держави, молодь уже розуміє, що все залежить тільки від неї самої. Тому ті тенденції, що були раніше властиві населенню (зокрема, надії на державну допомогу молодій родині), й стереотипні моделі поведінки відходять у минуле. Крім того, криза закінчується, але ще немає повної стабільності. Поширюються чутки про другу хвилю кризи, і взагалі економічна ситуація в Україна не така, як би нам хотілося, тому сім’я залишається тією єдиною фортецею, що захищає людину. Якщо ми подивимось на морально-психологічні причини розлучень, то це здебільшого конфлікт інтересів та відчуженість у стосунках. А в умовах економічних негараздів частина подружніх пар більш спільно сприймають ці труднощі. Тобто ця позитивна тенденція у нас є, але це тільки один шлях вирішення проблеми. Адже в порівнянні з більшістю європейських країн ми маємо високий рівень розлучень. Наприклад, якщо в 2008 році в Україні було 2,6 розлучень у розрахунку на одну тисячу населення, то в Польщі та Румунії — 1,7.

— На вашу думку, як можна усталити цю тенденцію, щоб кількість розлучень і надалі зменшувалася?

— Український демограф А. Хоменко писав, що завжди будуть розлучення, ми можемо бажати, щоб їх було менше, але люди завжди можуть помилятися, брати шлюб, а потім розлучатися. Тобто сталість у цьому випадку неможлива.