Скільки коштує «Україна»

З «політичною» стороною «України», загалом, усе зрозуміло: особи, як їх коректно називають, «причетні» до банкрутства, названі і подані на суспільний осуд. Генеральний прокурор Михайло Потебенько на одній iз прес-конференцій, до речі, пообіцяв не йти у відставку доти, доки винні не будуть покарані у судовому порядку. А ось можливі «економічні наслідки», якщо не вважати гарантованих державою виплат фізичним особам- вкладникам «України», значною мірою знаходяться у тіні. Припустити, що майно банку, філіальна мережа якого нараховує більше 500 регіональних відділень, стане об’єктом жорсткої боротьби. Відповідаючи у липні на запитання «Дня» — чи не стане вже сам процес банкрутства «України» бізнесом, А. Кінах сказав: «Ми не маємо права на помилку». Час показав, що відсутність прав — далеко не гарантія відсутності помилок. Як уже повідомлялося, 14 грудня минулого року голова парламентської слідчої комісії Віктор Король у своєму виступі перед депутатами зазначав, що у голови Агентства з питань банкрутства Костянтина Русаліна був конфлікт інтересів з АКБ «Україна». Зокрема, він «очолював фірму, яка обслуговувалася у банку», «брала там кредити» і навіть «вела судовий процес проти банку щодо спірних моментів їх повернення». А минулого четверга Верховна Рада більшістю голосів (274 — «за») затвердила постанову, в якій рекомендувала голові правління НБУ Володимиру Стельмаху притягнути до відповідальності посадових осіб Нацбанку за відсутність контролю над діяльністю ліквідатора банку «Україна» і «тяганину» з пропозиціями щодо рішення долі майна банку. На основі цієї ж мотивації «обранці» порадили Кабміну «вжити заходів» до міністра економіки Олександра Шлапака (під патронатом якого, власне, і відбувається ліквідація банку «Україна»), а також розірвати контракт з головою Агентства з питань банкрутства Костянтином Русаліним «у зв’язку з його невідповідністю посаді». «У процесі роботи слідчої комісії було з’ясовано, що ліквідатор не є незалежним від тих людей, які призвели банк «Україна» до банкрутства», — назвав «Дню» одну з причин «невідповідності» Русаліна В. Суслов.

Подібні заяви слідчих-депутатів, на відміну від їхнiх «звинувачувальних промов» на адресу Віктора Ющенка, Ігоря Мітюкова, Віктора Пинзеника та інших помітних персонажів вітчизняної політики, були сприйняті державою серйозно. За словами заступника голови НБУ Володимира Кротюка, якого «День» попросив пояснити «відсутність контролю за діяльністю ліквідатора», представники Нацбанку дізналися про «конфліктний» факт біографії К. Русаліна тільк и у стінах Верховної Ради. І, природно, тут же поспішили «вжити заходів». «19 грудня ми поставили перед міністром економіки питання про тимчасове усунення Русаліна від ліквідації банку «Україна», — говорить В. Кротюк, — що й було зроблено». «Роботу ж НБУ щодо контролю за діяльністю Агентства ніхто зі слідчої комісії не перевіряв. Формулювання «достатній» він чи ні — питання суб’єктивне. Ми уклали договір iз ліквідатором 27 червня 2001 року, і у наші обов’язки входить контр оль за дотриманням цього договору. Агентство надає нашому департаменту ліквідації і реорганізації банків щомісячний звіт про виконану роботу. За весь період ми направили ліквідатору більше 60-ти вказівок і рекомендацій. А ще 26 листопада ми надіслали міністру економіки лист із вказівками недоліків роботи ліквідатора, щоб вони вжили відповідних заходів», — підкреслив заступник голови НБУ.

Але це далеко не головне. Мало кому відомо, що перша партія нерухомості «України» вже офіційно надійшла «у продаж». «Сьогодні ми підписали рішення, в якому погодили з ліквідатором порядок і умови продажу певного майна банку: квартира у Києві, ще одна квартира, двоповерховий котедж у Святошинському районі, службовий будинок у місті Вінниці та бізнес-центр, готель у Черкасах», — повідомив «Дню» у п’ятницю заступник голови НБУ Володимир Кротюк. За його словами, у реалізації одного з цих об’єктів ліквідатору (який повинен погоджувати договори з продажу в обов’язковому порядку) Нацбанк відмовив, оскільки оцінка майна була «зроблена з порушенням вимог нормативних актів». І хоч викристалізувати «порушення вимог» В . Кротюк не вважав за потрібне, визначити їх природу загалом неважко: згідно з підсумками інвентариза ції, активи «України» ліквідатор оцінив усього в 1 млрд. 888 млн. грн. А обіцянки уряду провести відкритий тендер з метою визначення фахівця-«оцінювача» банку досі так і залишилися обіцянками. «Інвентаризація майна АКБ «Україна» була проведена на основі балансової залишкової вартості, яка значно нижча за ринкову», — сказав «Дню» В . Суслов. На думку народного депутата, за необхідністю виконання зобов’язань «України» перед її кредиторами (за даними НБУ, більше ста тисяч «негарантованих» вкладників чекають виплати 1 16 2 11 4 000 грн.) можуть бути приховані нові фінансові махінації.

До речі, щодо кредиторів... Реєстр вкладників Агентство передало НБУ із запізненням — 13 грудня 2001 року (можливо, це випадковий збіг, але наступного дня справа «України» розглядалася у парламенті). Турбота про них призвела до того, що ліквідатор почав свою роботу з судового розгляду проти Нацбанку, намагаючись визнати договори застави, за якими значна частина майна знаходиться у розпорядженні НБУ, — недійсними. Як стало відомо «Дню» за словами В. Кротюка, ліквідатор відмовився від здачі нерухомості «України» в оренду комерційним банкам (як передбачалося спочатку) і настояв на тому, що «головне завдання — продавати майно». І, зрештою, саме турбота про кредиторів, за інформацією В . Суслова, «допомогла» Агентству три чвертi від 50 млн. грн., повернених боржниками «України», «спрямувати на власне утримання».

«Об’єкт ліквідувався дуже незвичайний. Ми ніколи не ліквідували банк з такою розгалуженою структурою. Досвіду з ліквідації таких банків немає», — намагається знайти слова виправдання «прорахунків» Агентства В. Кротюк. І пропонує «Дню» заспокоїти кредиторів банку: «Активів банку «Україна» досить, щоб розрахуватися з вкладниками». Нагадаємо у зв’язку з цим, що, згідно із законодавством цей процес може розтягнутися на три роки, а форсувати строки виплат ліквідатору (який, здається, залишив надію на повернення «Україні» мільярдного боргу двадцяти відомим усім «агропромисловим» підприємствам) шляхом реалізації майна банку не вдалося. Позов Агентства до Нацбанку був визнаний безпідставним, а наявність у складі статутного капіталу «України» державних акцій (0,07%) вимагає оцінки «рухомості» і нерухомості банку фахівцями. До речі, після цього Агентство з питань банкрутства на певний час відмовилося від ідеї продажу майна «України».

Однак і в цьому відношенні немає цілковитої ясності. В. Суслов, наприклад, стверджує, що мала місце «передача державного пакету акцій в руки окремих комерційних структур», за якими стоять «окремі політичні діячі». «Які акції можуть бути продані?! — заперечує В. Кротюк, — вони зараз нікому не потрібні. Акціонери після ліквідації отримують усе в останню чергу». За даними НБУ, державна частина акцій «України» «не продається» і, відповідно, не могла перейти до нових власників. «Якби акції і продавалися, то, напевно, за них ніхто не дав би й десяти копійок», — вважає В. Кротюк.

За акції збанкрутілого банку — безумовно, а ось за можливість продати його майно — питання спірне. Поки ж, як говорить В. Кротюк, питання про продаж майна «України» відстрочене, мінімум на півроку (саме стільки буде потрібно фахівцям, щоб визначити його ціну). А через місяць, за оптимістичними переконаннями заступника голови НБУ, відбудеться відкритий тендер — друга спроба здачі нерухомості банку в оренду. «Буквально днями пан Струков (тимчасовий «в. о.» голови Агентства. — Авт. ) направив повідомлення про це всім комерційним банкам», — підкреслив В. Кротюк.

ДО РЕЧІ , учора в ході узгоджувальної ради депутатських фракцій народний депутат Віктор Король (фракція «Солідарність») запропонував внести до порядку денного на четвер законопроект з красномовним формулюванням — про особливості ліквідації банку «Україна». Практика продажу майна в Україні за цінами, м’яко кажучи, нижче ринкових, набула такого поширення, що «особливості» цілком вже можна назвати національними.

КОМЕНТАР

Віталій СТРУКОВ, виконуючий обов’язки голови виконавчої дирекції Ліквідатора АКБ «Україна»:

Ми були приголомшені висновками слідчої комісії, очолюваної депутатом Королем. Усі звинувачення, висунуті В. Королем на адресу Ліквідатора грунтуються на повній економічній некомпетентності щодо процедури ліквідації банків. Або ж це є цілеспрямована політична акція, метою якої є дискредитація Ліквідатора банку «Україна», діяльність якого стала небезпечною для структур, близьких до пана Короля. Взяти хоча б «закид» В. Короля щодо «розтранжирування майна і коштів банку … руками представників ліквідаційного органу». Ліквідатор впродовж усього періоду ліквідації банку «Україна» веде боротьбу з місцевою владою в різних регіонах країни якраз, щоб зберегти цілісність майна банку і не допустити його розтягування. Що ж до використання коштів, то із згаданих у доповіді 39,5 млн. грн. майже 80% складають витрати на утримання персоналу, до яких входить сплата до бюджету 38% різних нарахувань, а решта — сплата за утримання основних фондів. Крім того, Ліквідатор, відповідно до законодавства, у вказаний період зобов’язаний був виплачувати зарплату та вихідну допомогу понад 10 тисячам працівників, які поступово вивільнялися. У політичних колах нашої держави «доброю» традицією в разі нестачі інших аргументів є перехід на персоналії. Що ж до конфлікта інтересів К. Русаліна з АКБ «Україна», то депутати пригадали історію шестирічної давності, дійовими особами якої була очолювана Костянтином Русаліним фірма «Топтранс» та банк «Україна». Кредит фірми, отриманий в банку «Україна», був достроково і повністю погашений ще у 1997 році і на сьогодні «Топтранс» не має перед банком «Україна» жодних кредитних зобов’язань. Тому говорити про конфлікт інтересів немає жодних правових підстав. Крім того, суперечка між фірмою «Топтранс» і банком «Україна» взвгалі не має ознак господарської суперечки, адже йшлося тільки про захист честі, гідності й ділової репутації фірми.

Що стосується державного пакету акцій банку, то він не знаходиться у зберігача банку «Україна». Пакет був переданий іншому зберігачу, якого обрав Фонд Держмайна на конкурсній основі, ще задовго до початку ліквідації банку. До того ж, 25 липня минулого року Держкомісія з цінних паперів прийняла рішення щодо припинення обігу акцій банку «Україна», а отже, ніякого непередбаченого законом переоформлення акцій відбутися не могло.