Слабке місце
Проект енергетичної стратегії України до 2030 року вчора не був представлений Кабміном, як це раніше обіцяв прем'єр-міністр Юрій Єхануров. Згідно з новою версією, озвученою прес-службою Мінпаливенерго, цей документ буде презентований широкому загалу 20 березня за участю Президента та прем'єра, а також зарубіжних гостей в Українському домі.
Наприкінці минулого тижня, анонсуючи енергетичну стратегію України в студентській аудиторії Луцька, прем'єр повідомив, що документ передбачатиме збільшення до 2/3 частки атомної енергетики в енергетичній структурі країни. Єхануров також зазначив, що невдовзі збирається відвідати Жовті Води та Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, де обговорить питання, пов'язані з видобутком урану. «Думаю, ми протягом 10—12 років зможемо максимально зробити в ядерному паливному циклі, щоб якнайменше залежати від інших країн», — наголосив український прем'єр. Він акцентував увагу, що Україна планує до 2009 — 2010 року збільшити власний видобуток газу до 30 млрд. кубометрів на рік, оскільки на півночі України, «від Чернігова до Луганська», зосереджені запаси близько 1,5 трильйона кубометрів газу. Безумовно, саме про стратегії розвитку країни й у тому числі її енергокомплекс постійно повинен думати уряд. Інакше він вічно буде пожежною командою, яка гасить то тут, то там кризи, що виникають. Але хто гаситиме кризи, якщо стратегія виявиться непродуманою?
Наприклад, учора російський «Газпром» заявив, що постачатиме додаткові об'єми газу компанії «Росукренерго» (ексклюзивному постачальнику імпортного газу в Україну) за ціною в 0 за 1 тис. кубометрів. Заступник голови правління «Газпрому» Олександр Медвєдєв при цьому відмовився коментувати, як це позначиться на ціні газу для України. Він наголосив, що це питання стосується «Росукренерго» і НАК «Нафтогаз України». І тут можна сказати, що саме відсутність енергетичної стратегії призвела до того, що Україна опинилася в руках газових монополістів... І точно так само із кризою енергетичних неплатежів, яка знову насувається на Україну... Майже всі регіони країни зараз загрузли в газових боргах, що перевищують 50%. Такого в нас не було вже давно...
Утім, атомна енергетика країни, що нинi працює без помітних збоїв, також може відчути на собі вплив непродуманої стратегії. Зараз, зокрема, з'явилася ідея злити в одну структуру всі підприємства, що беруть участь у паливно-енергетичному циклі. У цьому випадку розширений «до нескінченності» «Енергоатом» сам для себе видобуватиме уран, використовуватиме його на своїй АЕС, а потім зберігатиме відпрацьоване паливо. Щоправда, нинішнє керівництво НАЕК не вбачає в такій схемі резону, очевидно, підозрюючи, що капітальні витрати, як на створення сховищ, так і на фінансову санацію добувних підприємств ляжуть саме на його плечі.
Поки що страждає від відсутності стратегічного мислення і така галузь української промисловості, як нафтопереробка. Свого часу всі її великі підприємства продали російським інвесторам, унаслідок чого уряд країни практично втратив важелі впливу на найважливіший стратегічний ринок. Не виходить і створення вертикально інтегрованої нафтової компанії. У результаті країна весь час перебуває нібито на вістрi ножа — один її помилковий крок або, що ще ймовірніше, недружній крок зарубіжних партнерів, яким тепер віддана вся поставка нафтопродуктів, може закинути її в нафтову кризу. До речі, один із не останніх фахівців у цій галузі, народний депутат Ігор Єремеєв передбачає, що не далі, аніж через місяць ціни на пальне в Україні підвищаться на 20—30%. Поставки нафти на українські НПЗ у лютому знизилися на 31,72% порівняно з лютим 2005 року (української — на 12,4%, російської — на 34,6%).
Коментуючи «Дню» можливість кризи на ринку нафтопродуктів, народний депутат України Олег Салмін сказав: «Будь- яка незбалансована система закупівлі нафтопродуктів може призвести до зриву посівної кампанії. Але якщо держава має гроші для підтримки сільського господарства, то, гадаю, жодної кризи бути не повинно. Вся проблема в тому, що на нафтопереробних заводах зараз мало готового палива. Це може призвести до повторення торішньої історії. Тепер ринок тримається за рахунок імпортного пального. Але небезпека полягає саме в тому, що завтра експортери можуть із якихсь причин переорієнтувати свої поставки на інші ринки. Це і буде той ризик, про який ми говоримо. Я поки що не вбачаю небезпеки кризи, хоча ми вже звикли до того, що вона в нас щовесни трапляється на цьому ринку. Але цього року додаються ще й певні політичні аспекти, які, як усі розуміють, можуть вплинути на імпортерів. І саме в цьому — слабке місце України».
