Слово на прощання

Наступного тижня Україну залишає Надзвичайний і Повноважний Посол США Джон Гербст. Він від’їжджає до Вашингтона, де обійматиме посаду координатора Офісу державного департаменту з реконструкції та стабілізації. Вочевидь, дипломат залишатиме Київ із почуттям виконаного обов’язку. Прибувши три роки тому до України, він наголосив, що його головна мета — поліпшити відносини між Києвом та Вашингтоном. На час його посольської діяльності випала помаранчева революція, сталося реальне потепління у відносинах двох країн, яке увінчалося скасуванням поправки Джексона — Веніка, наданням Україні ринкового статусу... Саме йому довелося бути свідком двох, як вважає сам Гербст, демократичних виборів у державі. Не дочекався посол одного — формування урядової коаліції, однак дипломат, схоже, не надає цій події надзвичайного значення, вважаючи, що базову роботу Київ уже виконав, ставши на демократичний шлях розвитку. Гербст завжди справляв враження людини слова та діла: хоч говорив завжди мало, однак результати його роботи добре помітні. Не став відходити від свого стилю посол і в останньому інтерв’ю в Києві для газети «День». На всі запитання відповідав коротко, хоч і не завжди ясно. Приміром, так і залишається загадкою, чи прибуде до Києва у червні президент Джордж Буш, як про це повідомила раніше британська газета «Файненшл Таймс». Із власних джерел «Дню» стало відомо, що такий візит може відбутися після саміту США — ЄС, який проходитиме у Відні (Австрія) 21 червня. Тому не виключено, що американський лідер наступного дня завітає і до Києва (це буде його перший візит до України). Інтерв’ю з Джоном ГЕРБСТОМ «День» розпочав із запитання про те, чи вважає він свою посольську місію завершеною, адже в Україні досі не сформовано уряд.

— Звичайно, було б краще залишити Україну тоді, коли було б створено коаліційний уряд. Але треба визнати, що я повинен поїхати до того, як вичерпається офіційний термін для його формування. Чому я саме зараз повинен від’їхати до Вашингтона? Причина полягає в тому, що посада, яку я повинен зайняти, залишається вакантною упродовж майже чотирьох місяців. Але по суті справи, хоч формування коаліції і є надзвичайно важливим моментом, він не є засадничим. Фундаментальним фактом є те, що в Україні відбулися двiчi поспіль демократичнi вибори — третій раунд президентських виборів у 2004 році й парламентські вибори у березні цього року. Вибори до Верховної Ради можна без вагань визнати як найбільш вільні й найбільш чесні в українській історії. Заслуга в цьому належить, перш за все, Президенту Віктору Ющенку. Демократичність цих виборів я вважаю логічним завершальним акордом мого перебування в Україні.

— Якщо формування уряду не є фундаментальним чинником, то чи вважаєте ви передбачуваною внутрішньополітичну ситуацію України?

— Останні вибори були важливими не тільки тому, що влада дозволила їм відбутися у вільний спосіб, але й тому, що всі учасники цих перегонів намагалися здобути перемогу демократичними засобами. Було дуже приємно спостерігати за тим, як лідери політичних сил виконували свою політичну роботу за тими ж стандартами, що i в усіх демократичних країнах. Як ви знаєте, у минулому дехто з учасників останніх парламентських виборів не покладався на демократичні принципи. Стосовно проблем із коаліцією, які ми сьогодні спостерігаємо, то вони не є чимось незвичайним у демократичному суспільстві. Після останніх виборів у Німеччині ми також бачили дуже складні переговори з формування коаліції.

— Від деяких політиків можна почути, що коаліція за участі Партії регіонів стане відходом від демократії. Такі думки позбавлені сенсу?

— Ми, безумовно, хотіли б бачити коаліцію, яка була б зацікавлена в продовженні реформ. Але ми цілком готові співпрацювати з будь-якою коаліцією. Я взагалі не розумію, як можна назвати коаліцію, яку буде сформовано внаслідок демократичного процесу, відходом від демократії. Усі партії, які будуть представлені в новій Верховній Раді, отримали свої мандати демократичним шляхом.

— Чи упевнені ви, що «помаранчева» коаліція сповідуватиме реформаторські принципи, про які ви згадали? Ще рік тому ви критикували уряд на чолі з Юлією Тимошенко за дещо соціалістичні кроки...

— Безумовно, пані Тимошенко — розумний політик. На мою думку, вона цілком здатна аналізувати ті політичні кроки, з якими асоціюють її роботу. Але треба зауважити, що ми справді ще не знаємо, яка коаліція буде. Ми не знаємо, хто буде прем’єр- міністром. Ми готові співпрацювати з будь- яким прем’єр-міністром, який буде відданий реформаторській роботі.

— Чимало експертів, послухавши недавній виступ вашого наступника Вільяма Тейлора, зробили висновок, що США зацікавлені в прем’єрстві саме Юлії Тимошенко...

— Ми хотіли б бачити коаліцію, яка була б віддана справі реформ. Питання формування уряду залежить від політиків, які обрані до Верховної Ради. Ми співпрацюватимемо з тим урядом, який буде сформовано в результаті переговорів між цими політиками.

— Вільям Тейлор, до речі, заявив, що США зацікавлені в перегляді газової угоди між Україною та Росією...

— Тут також можна сказати: цю справу має вирішувати уряд України. Якщо уряд України дійде висновку, що потрібно переглянути газові домовленості, тоді він знайде підтримку і прихильність США. Як ви знаєте, із самого початку, з січня цього року, США не вагалися з тим, щоб вказати на певні проблеми з цього приводу.

— У чому може виявитися американська підтримка?

— Вважаю, про це недоречно говорити зараз. Гадаю, що ключове питання полягає в тому, що самій Україні треба визначитися.

— Чи не призведе перегляд домовленостей до подальшого напруження у відносинах між Україною та Росією?

— Ми, безумовно, не хотіли б бачити якоїсь ескалації напруження у відносинах України та Росії. Але я не впевнений, що свіжий погляд на газові домовленості збільшить напруженість у порівнянні з тим, до чого може призвести впровадження в життя домовленостей. Адже досі ходить багато чуток щодо цін, які діятимуть після 1 липня. І це тільки одне з кількох запитань по цій угоді, які поки що залишаються відкритими.

— Газета «Файненшл Таймс» днями повідомила про те, що до Києва в червні може завітати президент Джордж Буш. За версією видання, у своїй київській промові американський лідер дасть зрозуміти Росії про реальне ставлення США до недемократичного розвитку цієї країни. Чи могли б ви підтвердити цю інформацію?

— Я не думаю, що зараз є сенс заглиблюватися в питання можливого візиту, тому що все це поки що гіпотетично.

— Але ж візит планується?

— Я не можу щось додати.

— Чи можна зараз говорити про новий етап у відносинах США та Росії?

— Я не займаюся відносинами Росії та США. Але, зрозуміло, що США хочуть мати якнайкращі відносини з Росією.

— Курс України до НАТО надзвичайно дратує Росію. Чи бачити ви якісь шляхи для взаєморозуміння між Києвом і Москвою щодо цього?

— Українська влада сама повинна вирішувати, чи ставати членом НАТО. Президент Віктор Ющенко чітко говорив про свою зацікавленість. Але також є очевидним, що ще буде формуватися уряд. Сподіваюся, що це станеться достатньо швидко. І цей уряд, очевидно, дійде власних висновків із цього питання. Якщо Україна схвалить рішення приєднуватися до НАТО, вона знайде підтримку з боку США. Також важливо, щоб народ України підтримав таке рішення.

Якщо говорити про можливий вплив на відносини з Росією, то повторю: ми підтримуємо якнайкращі відносини між Україною та Росією. Ми не бачимо причин, чому б зближення України з НАТО мало стати перешкодою для гарних відносин України з Росією чи з будь-якою іншою країною.

— У Росії, вочевидь, бачать ці причини...

— У цьому питанні дуже важливу роль має відігравати дипломатія і загальна освіта.

— Деякі українські дипломати вважають, що саме членство в НАТО допоможе нормалізувати відносини Києва і Москви...

— Це цікавий погляд.

— Яка подія залишила найбільш приємний і найбільш негативний відбиток у вас за майже трирічне перебування в Україні?

— Гадаю, безумовно найважливішою подією була відмова українського народу визнати фальсифікацію результатів президентських виборів наприкінці листопада 2004 року. А найбільшим розчаруванням, напевно, було те, що результати цих виборів були підтасовані.

— А як би ви оцінили власний вплив на внутрішньополітичне життя в Україні? Торік в інтерв’ю «Дню» ви сказали, що якби українська влада дослухалася до ваших порад, то вдалося б уникнути багатьох помилок...

— Я не впевнений, що я саме так сформулював думку. Я сам можу досить довго перераховувати помилки, які зробив протягом своєї кар’єри. Але водночас це справедливо, що були допущені деякі помилки — зокрема, в економічній політиці. І ми висловлювали своє занепокоєння з приводу деяких кроків. Позитивним моментом було те, що на початку осені минулого року уряд рішуче відійшов від попередньої політики. При цьому важливо відзначити, що я був далеко не єдиним, хто говорив про проблематичність тієї політики. Якщо говорити конкретно про наші занепокоєння, то вони стосувалися адміністративних засобів для того, щоб встановлювати граничні ціни на продукцію, а також загалом усієї концепції масштабної реприватизації.

— У відносинах України та США багато змінилося за останній рік. Які проблеми залишаються на порядку денному?

— На сьогодні відносини дуже-дуже добрі. Ми можемо з упевненістю вказати на низку кроків, які це переконливо демонструють: відновлення переваг за Узагальненою системою преференцій (програма, що надає безмитний доступ на ринок США більшості продуктів малорозвинених країн та країн, що розвиваються. — Ред. ), двостороння угода по СОТ, надання Україні статусу ринкової економіки, зняття поправки Джексона — Веніка. Усі ці кроки вказують на поступ, якого досягнула Україна у своїй реформаторській діяльності.

— Які можливості були втрачені у відносинах України та США за останні роки?

— Українсько-американські відносини пройшли через період охолодження, який тривав протягом трьох-чотирьох років. Це продовжувалося приблизно з 1999—2000 років до президентських виборів. І можна сказати, що цей період було упущено. Але за останні 15 місяців ми надолужили упущення того часу.

— Що б ви порадили своєму наступникові та всім тим іноземцям, які хотіли б більше знати про Україну? Які ваші три поради?

— Дуже важливо уважно дослухатися до тих, із ким ви маєте справу. Так само дуже важливо розуміти мотивацію людей, з якими ви контактуєте, розмовляєте — мотивацію політичних сил. І, звичайно, надзвичайно важливо розуміти національні інтереси своєї власної країни. Позитивом перебування американським послом в Україні є те, що інтереси України та США загалом дуже подібні. Цей інтерес передовсім полягає в тому, аби Україна була демократичною державою, з ринковою економікою. Це є шлях не лише до свободи, а й до процвітання.