Справедливість сили, або «Що таке — подвійний удар»
У Віталія та Володимира кожний день розписаний, завантажений справами і справи ці, як ви знаєте, частіше за все відбуваються вдалині від України. Тому наші зустрічі та бесіди на «задану тему» проходять із періодичністю раз на два тижні. Остання от зараз, пiсля повернення Володі після переконливої перемоги в Кельні над Акселем Шульцем у бою за пояс чемпіона Європи. Але iз розірваних за часом бесід вимальовується цілком визначена картина:
— Вони звичайні люди з властивими слабостями...
Ось тут-то я і не погодився з Володею: «Все ж сильні сторони характерів переважають — це бачать усі!» На що Віталій з лукавою усмішкою помічає:
— А те, що не бачать? Ми ж і втомлюємося іноді по-звірячому, і роздратування бере гору в такі моменти, коли хтось «не по ділу встряне», і не завжди всі прохання можемо виконати... Та що там — для всіх хорошими бути і не намагаємося.
— Але ж ми не про повні ідеали чи еталони мову ведемо. Символ — це щось і приземленiше, і вище.
(Тут я не стану підкреслювати — хто відповідає, вони — «Подвійний удар», єдине ціле і мета у них одна).
— Якщо чесно, то вже відчуваємо відповідальність перед людьми, які в нас вірять. Десь у душі постійний вогник прагнення до постійного вдосконалення. А загальна увага це прагнення лише підігріває. Чудово розуміємо, що приклади доблесті та сили потрібні. Потрібна також пропаганда розумної, доброї сили. Бо те, що донедавна було стереотипом боксера, у ХХI століття з собою не потягнеш...
— Що за стереотип, до речі? Адже, дивлячись на вас, ми його вже забули.
— Так, пам'ятаєте анекдот: у боксера запитують: «А навіщо тобі голова?» На що він здивовано відповідає: «Як навіщо? Я ж нею їм!» Приємно, що таких у нашому виді дедалі менше і що ми до цього теж руку доклали (у переносному розумінні, звичайно). Сьогодні необхідні хороші мізки і добрі серця...
— Чекайте, чекайте! Про яке добросердя може йти мова в професійному боксі? Адже тут хоч на мить пожалієш суперника, а він тобі кар'єру і вкоротить.
— Річ у тім, що не все життя будується так, як поєдинок на рингу. А крім того, ми завжди з повагою ставимося до будь-якого суперника і бачимо в ньому передусім людину. Всі, кого ми перемагали, — сильні бійці, хороші спортсмени і цікаві особистості. Ми завжди перед боями намагаємося і вивчити їх як людей — це прекрасні «людські університети». Не станемо розпилюватися. Взяти хоча б потенційного суперника в головному поєдинку майбутнього — Евандера Холіфілда. Ми гостювали і вели спаринги у нього на базі, він приїжджав до нас у Гамбург. Людина, як особистість, вельми неординарна, глибока і суцільна натура. Він мусульманин і кожний свій день починає з молитви о 5 ранку, молитвою закінчує день, але він не догматик — начитаний, розумний, чудовий співрозмовник... і добряк, хоча зовні дуже суворий. Щоб це зрозуміти, треба хотіти зрозуміти і відкрито, і чесно відповідати на щире бажання спілкуватися.
— Ну от бачите, основні риси символу поступово вимальовуються: розумна сила, інтелект, доброта, комунікабельність...
— Додайте ще — справедливість у самооцінках і стосунках із слабшими морально та фізично...
— У вас це «в квадраті». Не даремно свої перші медіапроекти, а потім і бізнеспроект ви назвали «Подвійний удар».
— Може бути. А тому, як у нас прийнято, удвох і узагальнимо значення символу, як ми його розуміємо. Це — справедливість сили і сила справедливості... Продовжимо вже після 9 жовтня, після бою Віталія, бо, як ви помітили, — ми живі люди, якщо і символи, то вельми рухливі.
Задачу намагався вирішити і далі намагатися буде
