Суботник у п’ятницю

Учорашній ранок у Музеї народної архітектури й побуту «Пирогово» був особливим. Замість звичної тиші та спокою на території музею була метушня та натхнення — понад чотири сотні столичних безробітних з ентузіазмом прибирали його територію. Працювали дипломовані бухгалтери, економісти та юристи, вчителі та лікарі, слюсарі та столяри. Граблі й сокири розібрали, мов гарячі пиріжки, навколо кожного будиночка працювали кілька людей у білих «напіврукавицях». Дехто, щоправда, порався й голими руками. «Неробство мучить людину!» — пояснив своє завзяття до складання каменів Василь. Словом, привид комунізму щосили бродив учора Музеєм народної архітектури й побуту.

Передісторія п’ятничного суботника така: Кабмін доручив міській владі облаштувати пам’ятки архітектури. Київський центр зайнятості, «що має» у своєму розпорядженні декілька тисяч безробітних, вирішив допомогти державі облаштувати предмети національної гордості. І організував загальноміську акцію з прибирання Музею народної архітектури й побуту. Автобуси з волонтерами прибували протягом ранку. Більшість з них люди молоді, з освітою. Частина в даний момент навчається на курсах підвищення кваліфікації та перекваліфікації від центрів зайнятості. З навчальними закладами домовилися про те, що лекції «трудящим» начитають пізніше.

За показним заходом ховалася серйозна проблема — уся ця молодь, працездатні люди не можуть знайти місця в житті. «Я прийшов сьогодні сюди тому, що занять на курсах все одно немає, — розповідає молодий економіст Олексій. — Знайти роботу дуже складно, навіть маючи освіту й досвід. Я ось не можу працевлаштуватися зі стажем п’ять років. Просто рівень безробіття надто високий, і роботодавець може перебирати співробітниками. Є такі, які беруть людину на випробувальний термін, вона працює за символічну плату, а після закінчення трьох місяців на її місце знаходитися новий бажаючий».

Молода людина має рацію — принаймні, на його спеціальність пропозиція значно перевищує попит. Понад 50% столичних центрів зайнятості вакансій призначені для представників робітничих професій. Особливо потрібні будівельники, верстатники, продавці, кухарі, бармени, офіціанти. «Таким людям, якщо вони до нас звертаються, ми знаходимо роботу практично відразу», — розповідає начальник відділу роботи з роботодавцем Київського міського центру зайнятості Тамара Харитонова. Але серед безробітних, які перебувають на обліку, значна частина має зовсім не робітничі спеціальності — різні службовці, висококваліфіковані кадри, які звикли до високої заробітної плати і відповідних умов праці. Таким людям підібрати роботу значно складніше. Є, звичайно, вакантні місця й для економістів, і для юристів, але їх істотно менше, ніж бажаючих отримати таку посаду. Нагадаємо, в останнє десятиліття українські вищі навчальні заклади активно взялися за «виробництво» саме юристів та економістів, без будь-якого сорому перенаситивши ними ринок праці. Дисбаланс, що виник внаслідок такого бізнесу вищих навчальних закладів, дуже серйозний.

Але ситуація в Києві, як відомо, є далеко не показовою для України взагалі. Незважаючи на те, що за останній рік рівень безробіття в країні знизився майже на півтори відсотка, офіційна чисельність безробітних сягає 1 мільйона 732 тисячі осіб. Вакансій катастрофічно не вистачає. На початку року їхня кількість становила всього 166, 5 тисячі. Створення нових робочих місць — справа недешева. Як розповів «Дню» доктор економічних наук, керівник відділення економії праці, демографії та рівня життя Інституту економіки НАН України Дем’ян Богиня, вартість робочого місця, не пов’язаного зі складним технологічним процесом, оцінюється приблизно в 200 тисяч гривень. У випадку, якщо будуть потрібні складні механізми, робоче місце може обійтися і в 200 тисяч доларів. До речі, ще в передвиборний період Віктор Ющенко обіцяв українцям п’ять мільйонів нових робочих місць. Поки тимчасовий приробіток на зразок прибирання території Музею народної архітектури й побуту виглядає більш реалістично.